Родинне свято

«Людина починається з добра»

(Літературно-музичне родинне свято)

 Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом.

Ліна Костенко

Лунає пісня «Українська родина» у виконанні Адама Горбатюка.

 
 Ведучий 1.
Людина починається з добра,
Із ласки і великої любові.
Із батьківської хати і двора,
З поваги, що звучить у кожнім слові.
Ведучий 2.
Людина починається з добра,
З уміння співчувати, захистити.
Це зрозуміти всім давно пора,
Бо ми прийшли у світ добро творити.
Ведучий 3.
Людина починається з добра,
Із світла,що серця переповняє.
Ця істина, як світ, така стара,
А й досі на добро нас надихає.
Учитель.
Дорогі друзі, сьогодні ми з вами завітали на свято доброти. Адже добро, чуйність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити добрим словом та вчинками є складовими характеру нашого народу.

  Якими ж рисами має бути наділена людина, щоб про неї говорили лише добре? Погляньмо на екран:

                                                                         Доброзичливість
                                                                              вихОваність
                                                                           працелюБність
                                                                            поРядність
                                                                           тактОвність
                                                                                 чеснісТь
                                                                                  лАска

  Поряд із добрими людьми живуть злі і байдужі. Злість породжує зло.

Людська ж порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно кажуть, що криниця без води - просто яма, так і людина без доброти-сама тільки оболонка.

Учень 1.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Учень 2.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу,

Що хоче, щоб і я, і ти

І все було у світі кращим.

Учень 3.

Добрим бути – зовсім це непросто,

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку,

Добрим треба бути нам довіку.

Учень 4.

Доброта нещира не буває,

Нагород вона не вимагає.

Доброта з роками не старіє,

Доброта від холоду зігріє.

Не посмій зламати гілку калинову:

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Учень  5.

Хай сонце нам світить ласкаво

Й відродиться щедра земля!

О Боже! Не треба нам слави,

Любов’ю наповни серця!

Учитель.

У виконанні естрадно-гімнастичного колективу «Ефект» композиція «Мова єднання».

Учень 6.
Мудрець сказав: живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра.
 
Учень 7.
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека.

Учень 8.
Добро твориться просто - ні за так,
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в`ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.(І.Драч)
Ведучий 1.
Іноді здається,що зло перемогло. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екранів телевізорів на нас часто дивляться не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, грабіжники.
Ведучий  2.
Але добрих людей дуже-дуже багато! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішують їх!
Однією з таких була Мати Тереза, слова якої є епіграфом.
 Ведучий 3.
Проживши нелегке життя, Вона творила добро всім своїм серцем, своєю посмішкою, своїми руками, і ми будемо щасливі, якщо дотримуватимемось Заповідей, які створила і за якими жила сама Мати Тереза.
На екрані висвітлюються Заповіді:
Бути добрим - це забути про себе самого, щоб думати за інших.
Бути добрим - це пробачати, пам`ятаючи, що слабкість людська є сильніша від злості.
Бутим добрим - це мати милосердя для слабкості інших людей і пам`ятати, що ми не є кращими від інших, навіть у їхніх ситуаціях ми були б, ,може, ще гірші.
Бути добрим - це закрити очі на прояви невдячності.
Бути добрим - це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих,  хто нас не розуміє, навіть тих, хто не цінує нашу доброту.
Бути добрим - це погодитись на те, що чим більше будемо давати, тим більше від нас будуть очікувати.
Гете писав: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна».

Віддані людям тепло і душевна доброта обов`язково повернуться до нас. Бо ми послані на землю,щоб примножувати добро і красу, творити земний рай, а не бути лише споживачами.    

  «Життя таке коротке! Поспішайте творити добро!»- закликав Олександр Довженко.

Учитель.

Теплоту власних сердець дарують нам  Климюк Жанна та Сердюк Катерина. Танок «Елегія»

Учень  9.

Все від матері: слово, і пісня, і хліб,

Перша ластівка в небі, веселка в гаях,

Все від матері: мужність, і перший політ,

І як мати для всіх – батьківщина моя.

Учень 10.

Це мамині руки пригортали доню,

Це батькова рука підтримувала сина.

Не маєш права забувати: ти – людина!

Свій рід, свій край повинен пам’ятати,

Як колискову, що співала мати.

Учитель.

З великою любов’ю до рідних і до всіх присутніх у цій залі на сцені Медведєва Анастасія з піснею «Одна калина».

Учитель.

Тільки в родинах, де панують доброта й милосердя, любов і підтримка, ростуть щасливі діти. 

Невід’ємною частинкою їхнього життя є творчість. Це їх золоті руки створили шедеври, представлені на виставці. Серед них – роботи дітей, батьків, дідусів, бабусь і прабабусь, інших родичів.

 Це вишиті картини дідуся Масюти Даріни Козака Михайла Васильовича та бабусина скатертина,

вишиті бісером роботи Литовченко Валерії та її мами - Ірини Миколаївни,

картини мами Пивовара Діми – Ганни Борисівни;

 портрет Т.Шевченка, виконаний прабабусею Бабича Максима – Євдокією Андріївною Білоконь;

а також підсвічник з металу у формі троянди,  створений його дядьком – Андрієм Олександровичем;

сорочки, вишиті руками Руденко Юлії Сергіївни, мами Руденка Роми;

рушник Федоренко Ольги Дмитрівни, бабусі Даші Федоренко,

та рушник Потапенко Парасковії Павлівни, прабабусі Шкурко Маші,

букети з паперу Бєлої Юлії Олександрівни, мами Лисечко Валерії,

картини квілінгу та «дерева достатку» Головенець Наталії Григорівни; 

в’язана кричком сукня та неповторний «ніжинський огірок»у виконанні Климюк Олесі Петрівни;

малюнок олівцем Браім Вероніки Станіславівни.

            Деяким роботам більш ніж століття, але вони й досі вражають нас тією теплотою й любов’ю. з якими виконані.

    Окремо хочеться сказати про філігранні роботи неперевершеної майстрині Берковець В.О.

ЇЇ творчість різнопланова. Вишуканий смак, тонке відчуття стилю й кольорової гами,    велика працелюбність, а ще – любов до своєї справи – ось далеко не всі складники її успіху.

Своє вміння вона намагається передати дітям. Поряд з її роботами – творчість Медведєвої Анастасії. Свято зберігаються в родині сімейні традиції та реліквії, адже на виставці представлений рушник прапрапрабабусі Насті – Дубової Марії Олександрівни.

Як зберігаються сімейні традиції в родині Руденків, розкаже нам Юлія Сергіївна.

Учень 11.

Моя бабуся пам’ятає,

Яким був час у давнину.

Коли вона розповідає,

Я навіть оком не змигну!

Бабуся.

- Чистенькі, рівні тротуари…

Щоб десь папірчик а чи скло…

Щоб хтось когось штовхнув чи вдарив, -

Такого бути не могло!

Молодші поважали старших:

Знімали шапку з голови

І говорили не інакше,

Як через «прошу» і на «Ви».

Поганих написів на мурах

Не зустрічалось в ті часи.

В людей тоді була культура

Й великий потяг до краси.

Учень 11.

Наслухаюсь – бере зажура…

А що це з нами сталось враз?

Куди поділася культура?

Коли повернеться до нас?!

Учитель.

На це питання намагається знайти відповідь Масюта Женя у вірші про бабусю.

Ведучий 1.

Милосердя й доброта — як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині?

Ведучий 2.

Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус, Чорнобиль чи війна? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному плині життя немає людей, які потребують допомоги?

Ведучий 3.

 Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого на­роду. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедолено­му, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Ведучий 1.

Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них - повсякчасна. На­віть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами, де не чути вибухів снарядів і стогону поранених.

Ведучий 2.

В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько 200 тисяч з них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають у будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність.

Ведучий 3.

Сумні цифри, незвичні. Та це - правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день!».
  

Учитель.

Гарного настою бажає всім Руденко Роман і виконує мелодію для фортепіано «Веселий трубадур» .

Учень 12.

Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.

Учень 13.

Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть свіжу рану.
(Чи перший біль, чи то останній),
Коли б то знати наперед!

Учень 14.

Кажімо більше ніжних слів.
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві!
Кажімо більше ніжних слів!

 Учитель. Запальним танком «Миші» вітають усіх Сухобок Анна та Пашко Ангеліна.

Ведучий 1.

  Письменник, учений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити.

Ведучий 2.  

 І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

Ведучий 3.  

Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай: недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян. Звичай чини­ти добро безкорисливо.

Ведучий 1.  

Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років. Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева, посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні.

Учитель.

Порадувати нас чарівними звуками вальсу поспішають  Юрковецький Владислав та Походня Софія.

Ведучий 2.  

Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджа­ють плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.

Ведучий 3.  

Григорій Сковорода був переконаний, що досконалість людини в то­му, наскільки здатна вона приносити добро і користь ближньому.

Про велику силу доброти свідчать спогади ленінградця, який пережив страшну блокаду під час Великої Вітчизняної війни:

Учениця.

- Двоє ленінградських хлопчиків-сиріт вирішили продати бушлат ба­тька, щоб на одержані гроші викупити хліб у булочній за картками. Моло­дший братик залишився вдома, а старший (йому не було й 11 років) пішов на товкучку. Покупець знайшовся швидко, хлопець навіть не встиг розди­витися його, не запам'ятав обличчя. Щасливий, він повернувся додому. Розтуливши кулачок з грішми, зойкнув. Згадав, що в кишені проданого бушлата були хлібні картки. «По хліб піду завтра», - сказав меншому брату і ліг. А про себе подумав: може, вночі й помремо.

Взимку темніє швидко, а цієї довгої зимової ночі так і не заснув стар­ший. Допомоги чекати нізвідки, а він уже знав, що буває з людиною, в якої нема хліба. Лише вранці хлопчик, зморений безсонням, стулив повіки, як почув стукіт у двері. «Не буду відчиняти», - промайнула думка. Але все ж підійшов до дверей, прочинив їх. Від такої несподіванки, здавалося, завмер.

На порозі стояв покупець батькового бушлата. «Ти що ж хлібні карт­ки забув?!» - сказав і протягнув хлопчикові ці рятівні листочки (бо тоді на картках писалася адреса і прізвище). Незнайомець швидко зник, а хлопчики-брати плакали від радості. Бо справжня людина за будь-яких умов не мог­ла вчинити інакше. Перемогло добро.

Учитель.

Дитинство, обпалене війною. На жаль, це не далека історія, а наше сьогодення. На Сході України зло зруйновано все те, що називалось щастям і добробутом. Багато дітей залишилось сиротами просто неба.

Дитина з лінії фронту

Вона довго не може заснуть:

Їй ввижаються постріли «Градів»,

І розриви ворожих снарядів

Їй щоночі освітлюють путь.

…По дорозі нестямно бреде,

Полишивши хатину без вікон.

Причинити б хоч двері – та нікому,

Бо ж і тато, і мама – ніде…

Вона знає вже, що то – «війна»,

Хоч і зовсім мала – по коліна,

Та вже бачила матір без сина,

Де в волоссі – сама сивина.

По шляху, як по зраненім тілу,

Прокотились ворожі танки.

Ой, дожить би, дійти до світанку!!!

Та знайшли вже її зомлілу.

У руках – нерозчесана лялька.

Босі ноги збиті до крові…

У «швидкій» шепотіла: «Татку…»,

Ну а погляд молив любові…

Немає більшого добра, як боронити рідну землю. Мужньо стали на захист України її вірні дочки й сини. Доземний уклін захисникам і світла нетлінна пам’ять полеглим у бою за Батьківщину. Серед них – і випускники нашої гімназії: Горбенко Ігор, Биков Олег та Шепелюк Олексій. Пам’ятати, щоб жити. Свічку пам’яті просимо запалити Бєлую Юлію Олександрівну.

Вшануймо героїв хвилиною мовчання.

Право покласти квіти до меморіальної дошки на честь загиблих надається Пивовару Дмитрію та Сердюк Катерині.

Я хочу всім вам побажати:

Хай квітне сад і колоситься нива

В краю моїм, що зветься Україна.

Чужинця слід хай змиє щедра злива,

Всміхнеться мати і обніме сина,

Що із війни кривавої вернеться

(Він у народі «кіборгом» зоветься).

У серці спопеліє зло й ненависть.

Добро ж зросте, як жнива веснянії.

Боронять рідну землю соколята,

Аби дітей здійснились давні мрії:

Не бути бидлом на чужому полі,

А мати честі й гідності доволі.

Хай щедро Схід политий багряницею,

Вони стоять, бо твердо знають, за що.

І поле в вирвах заросте пшеницею,

Як мир настане на землі пропащій:

Не кликали б чужинців із Росії –

Не розтрощили б ні хати, ні мрії.

Учень 17.

Живи з собою в злагоді і в мирі,

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі,

Люби батьків своїх, не ображай.

Учень 18.

Не зневажай, зла не бажай нікому,

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь у всьому

І щире слово людям говори.

Учень 19.

Бо в добрім слові є тепло і ласка,

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запам’ятай, будь ласка,

І криється та істина проста,

Яка людьми нас робить в цьому світі

З душею чистою, мов сонця промінець.

То й будеш ти, мов сонечко в зеніті,

 І всі печалі зійдуть нанівець.

Учитель.

Коротке, влучне, мудре слово закодоване в прислів’ях і приказках нашого народу. Пропоную вам закінчити вислів і запрошую до участі всіх присутніх. Батьки можуть голосно відповідати з місця.

Конкурс «Збери приказки та прислів'я»

Добре ім’я – …(найкраще багатство.)
Добре діло твори... (сміливо.)
Добрі діла тихо ходять, а злі... (як дзвони дзвонять.)
Від добра добра... (не шукають.)
Хто людям добра бажає, той... (і собі має.)
Добрі вісті... (не лежать на місці.)
Без доброго діла немає... (доброго імені.)
Роби добро скільки можеш — від цього... (не занеможеш.)
За добро... (добром і платять.)
Робиш добро – не кайся, …( робиш зло – зла й сподівайся.)
Світ не без … (добрих людей.)

Учень 20.

Метелика ловити я не хочу:
Він — квітка неба, хай живе собі!
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
Й додому я її не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати,
І не попити ранками росу!
І ні стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу — це смертельний гріх!
Бо в кожнім з них живе тримка живинка,
Що світиться довірою до всіх.

У виконанні Литовченко Валерії, її мами Ірини Миколаївни та хрещеної звучить пісня «Черемшина». Зустрічайте!

 Учень 21.
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів…
А ти  що людям доброго зробив?
Чого мовчиш, подумай і збагни.
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж, а хто є ти?!
І, зваживши, нікого не вини.
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там, хоч раз добром світилась рать
І променем зорилося святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.

Учень 22.

Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта - не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.

Ведучий 1.
Кожна людина є сином свого часу. І якщо говорити чесно, то вона має відповідати за все добре і погане. Бо життя – то широка ріка, яка вбирає в себе і чисті джерельні води, і каламутні потоки після грозової зливи.

Ведучий 2.

Кожен день ми творимо книгу життя. Нехай же сторінки в ній будуть світлі, чисті, прекрасні. Ми  маємо відповідати за свої вчинки, цінувати життя, поважати рідних і близьких. Ми – люди, і кожною дниною повинні це підтверджувати.

Ведучий 3.
Невпинно збігають хвилини, години, пливуть роки. І так хочеться вірити, що все буде гаразд. Хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, запали вам у душі. Не забувайте: людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.
Нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах. Бережіть серця від усякого зла.

Ведучий 1.

Сьогодні дзвони бють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти, злагоди. Бо тільки доброта й милосердя роблять нас справжніми людьми. Хай наше серце завжди відгукується на людський біль і відкривається для добра.

Учитель.

Споконвічною традицією нашого народу і кожної родини зокрема є батьківське благословення своїх дітей. І завжди поруч були слово, пісня і хліб святий. Запашним короваєм просимо благословити наших дітей на добрі справи.

Слово надається Ірині Миколаївні Литовченко.

Учень 23.
Будьмо милосердними!

Поспішаймо творити добро!
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити і жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
Їх на землі не було…

 Учень 24.
Ніколи зла нікому не робіть,
Бо зло вертатися погану звичку має.
Добро творіть, усім добро робіть —
І втоми серденько нехай не знає.

Учень 25.
З любов'ю в серці, з радістю ростіть,
Учіться людям сонечком світити.
І доброту в своїй душі носіть,
У мирі й злагоді учіться, друзі, жити!

Учень 26.
У гімназії третій -  добро і любов,
Вона наш дім і любляча родина.
Хай квітне тут радість знову і знов
В імя щастя, ув ім’я людини!

Учитель.

Частинку своєї любові й доброти дарує нам переможець міжнародних конкурсів Лисечко Валерія.

 Учень27.
Не лінуйтесь робити добро.
Лише  зла не бажайте нікому,
Бо воно, як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.
І заступить навколишній світ,
Зробить серце жорстоким, холодним.
Ви з любов’ю живіть з юних літ,
Будьте чуйним, веселим і добрим.
Учень28.
Хай душа буде світлою в вас
Й промениться завжди добротою.
Йдіть робити добро! В добрий час!
І живіть в цьому світі з красою,
Учень 29.
Правда в світі є дуже проста:
Сонце Землю теплом зігріває,
А людину – її доброта.
І любов у житті прикрашає.

Учень 30.
Тільки у злагоді,тільки родиною
Ми сягнемо вершин пізнання.
Хай цвіте над моєю Вкраїною
Сад з любові, добра і знання.

 Учитель.

Не зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем,
Тільки раз ми на землі живем:
Сій любов, краса її єдина.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати,
На добро добром спіши воздати —
Мудрість завжди доброю була.

Витри піт солоний із чола,
І працюй, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.

Учитель.

Від щирого серця даруємо вам  «Пісню на добро»

(Слова Ю. Рибчинського. Музика І.Карабиця.)

Гей, на видноколі

Клени і тополі,

Там вишнева ніч згора.

Там, в прозорій тиші,

Квітень вірші пише,

Травень на сопілці гра.

Там дитинства весни,

Райдуг перевесла,

Там початок всіх шляхів.

Там мене співати

Вчила рідна мати,

Бути щедрим батько вчив.

Приспів:

Яблунева, солов'їна

В моїм серці Україна,

В моїм серці сонячний Дніпро.

Щира, світла, промениста

Хай усіх єднає пісня,

Хай лунає людям на добро!

Гей на видноколі -

Ранки ясночолі,

Гори, ріки і поля.

Роки там ясніють,

Там сади рясніють,

Там співа моя земля.

Я дарую людям,

Щирим, добрим людям

В радісний, щасливий день

Зорі України, квіти України,

Буйний сад її пісень!

Приспів.