Складнопідрядне речення. Контрольна робота. Тестові завдання

Складнопідрядне речення.

Контрольна робота. Тестові завдання.

Варіант І.

  Завдання мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише  ОДИН  ПРАВИЛЬНИЙ.  Потрібно  вибрати  правильний варіант відповіді.

  Прочитати  текст  і виконати  завдання 7–12.
  

 1. Ярослав  Мудрий  був  першим  князем,  який  не  прагнув походів  та  завоювань.  2.  Він  удовольнився  тим,  що  зміцнив кордони  своєі  держави,  захистив  її  від  ворогів.  3.  Ярослав здійснив революцію в гуманітарній сфері. 4. Він збудував у Києві й  Новгороді  соборні  храми  в  ім’я  Святої  Софії,  які  збереглися до  наших  днів.  5.  Князеві  Ярославу  приписують  також  перше зведення  писаних  давньоруських  законів,  що  не  поступається европейським  аналогам  тієї  епохи.  6.  Ярослав  був  справжнім провідником  просвітництва  в  державі.  7.  Бібліотека  Ярослава Мудрого,  яку  досі  так  і  не  знайдено,  славилася  у  всій  Європі. 8. Варто відзначити, що Ярослав був людиною всебічно освіченою, на відміну від батька. 9. Смерть князя стала тим рубежем за яким, Русь  поховала,  на  думку  багатьох  учених,  свою  могутність і  добробут.  10. Ми  по  праву  можемо  пишатися  цим  державним діячем,  адже  його  досягнення  залишили  вікопомний  слід в українській  історіі  (За С.Махуном).

1. Засіб зв’язку виступає сполучним словом у складнопідрядному реченні.

А Виявляється, що слово «мрія» виникло в пошевченківську добу (І. Вихованець).
Б Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова (А. Коваль).
В Через хвилину Стах знав, що везуть не якесь зерно, а тільки ячмінь (М. Стельмах).
Г Установлено, що мовець активно використовує близько 3000 слів упродовж дня (І.Вихованець).

2. Сполучне слово в складнопідрядному реченні: "Данилові аж запахло свіжим борошном, першим разовим хлібом, який старі хлібороби не крають ножем, а побожно розламують руками (М. Стельмах)" - виконує синтаксичну роль.

А Підмета.
Б Додатка.
В Означення.
Г Обставини.

3. Підрядна частина стоїть після головної в складнопідрядному реченні.

А Хто знання має, той і мур зламає.
Б Добре того вчити, хто хоче все знати.
В Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду (Нар. творчість).
Г Хто п’є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря (Ф. Мамчур).

4. До складнопідрядного з підрядним з’ясувальним належить речення.

А Неподалік од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилася постать людини.
Б Семен рукою розгладив недовірливі зморшки на чолі, хоча й позаздрив спокійним снам батька.
В Так дівчині хотілося, щоб ніхто не побачив її.
Г Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь (З тв. М.Стельмаха).

5. До складнопідрядного з підрядним обставинним мети НЕ належить речення.

А На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.
Б Хлопці держалися разом і, йдучи, розглядалися по сторонах, щоб добре затямити дорогу.
В Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили (З тв. А. Чайковського).
Г Повільно, обережно ступаю по чорноземові батькового городу, щоб йому боляче не було (О.Аврамчук).

6. Потребує редагування складнопідрядне речення.

А У степу стояла висока трава, так що коней закривала зовсім.
Б Це місце треба було перейти непомітно, тому що воно було яскраво освітлене.
В У степу почало стихати, поки не почувся десь далекий голос гупала.
Г Того зовсім не треба було, так як можна було зробити це потім (З тв. А. Чайковського).

7. Підрядна частина стоїть у середині головної складнопідрядного речення.

А Першого.
Б Другого.
В Сьомого.
Г Десятого.

8. Сполучне слово виконує синтаксичну роль додатка в складнопідрядному реченні.

А Першому.
Б Другому.
В Четвертому.
Г П’ятому.

9. До складнопідрядного з підрядним з’ясувальним належить речення.

А Четверте.
Б П’яте.
В Восьме.
Г Десяте.

10. До складнопідрядного з підрядним обставинним причини належить речення.

А Четверте.
Б П’яте.
В Восьме.
Г Десяте.

11. Складнопідрядних речень з підрядними означальними вжито в тексті.

А Три.
Б Чотири.
В П’ять.
Г Шість.

12. Пунктуаційну помилку допущено в складнопідрядному реченні.

А Другому.
Б Сьомому.
В Дев’ятому.
Г Десятому.

Родинне свято

«Людина починається з добра»

(Літературно-музичне родинне свято)

 Віддай людині крихітку себе.

За це душа поповнюється світлом.

Ліна Костенко

Лунає пісня «Українська родина» у виконанні Адама Горбатюка.

 
 Ведучий 1.
Людина починається з добра,
Із ласки і великої любові.
Із батьківської хати і двора,
З поваги, що звучить у кожнім слові.
Ведучий 2.
Людина починається з добра,
З уміння співчувати, захистити.
Це зрозуміти всім давно пора,
Бо ми прийшли у світ добро творити.
Ведучий 3.
Людина починається з добра,
Із світла,що серця переповняє.
Ця істина, як світ, така стара,
А й досі на добро нас надихає.
Учитель.
Дорогі друзі, сьогодні ми з вами завітали на свято доброти. Адже добро, чуйність, уміння розуміти чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити добрим словом та вчинками є складовими характеру нашого народу.

  Якими ж рисами має бути наділена людина, щоб про неї говорили лише добре? Погляньмо на екран:

                                                                         Доброзичливість
                                                                              вихОваність
                                                                           працелюБність
                                                                            поРядність
                                                                           тактОвність
                                                                                 чеснісТь
                                                                                  лАска

  Поряд із добрими людьми живуть злі і байдужі. Злість породжує зло.

Людська ж порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно кажуть, що криниця без води - просто яма, так і людина без доброти-сама тільки оболонка.

Учень 1.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Учень 2.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу,

Що хоче, щоб і я, і ти

І все було у світі кращим.

Учень 3.

Добрим бути – зовсім це непросто,

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку,

Добрим треба бути нам довіку.

Учень 4.

Доброта нещира не буває,

Нагород вона не вимагає.

Доброта з роками не старіє,

Доброта від холоду зігріє.

Не посмій зламати гілку калинову:

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Учень  5.

Хай сонце нам світить ласкаво

Й відродиться щедра земля!

О Боже! Не треба нам слави,

Любов’ю наповни серця!

Учитель.

У виконанні естрадно-гімнастичного колективу «Ефект» композиція «Мова єднання».

Учень 6.
Мудрець сказав: живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра.
 
Учень 7.
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека.

Учень 8.
Добро твориться просто - ні за так,
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в`ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.(І.Драч)
Ведучий 1.
Іноді здається,що зло перемогло. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екранів телевізорів на нас часто дивляться не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, грабіжники.
Ведучий  2.
Але добрих людей дуже-дуже багато! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішують їх!
Однією з таких була Мати Тереза, слова якої є епіграфом.
 Ведучий 3.
Проживши нелегке життя, Вона творила добро всім своїм серцем, своєю посмішкою, своїми руками, і ми будемо щасливі, якщо дотримуватимемось Заповідей, які створила і за якими жила сама Мати Тереза.
На екрані висвітлюються Заповіді:
Бути добрим - це забути про себе самого, щоб думати за інших.
Бути добрим - це пробачати, пам`ятаючи, що слабкість людська є сильніша від злості.
Бутим добрим - це мати милосердя для слабкості інших людей і пам`ятати, що ми не є кращими від інших, навіть у їхніх ситуаціях ми були б, ,може, ще гірші.
Бути добрим - це закрити очі на прояви невдячності.
Бути добрим - це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих,  хто нас не розуміє, навіть тих, хто не цінує нашу доброту.
Бути добрим - це погодитись на те, що чим більше будемо давати, тим більше від нас будуть очікувати.
Гете писав: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна».

Віддані людям тепло і душевна доброта обов`язково повернуться до нас. Бо ми послані на землю,щоб примножувати добро і красу, творити земний рай, а не бути лише споживачами.    

  «Життя таке коротке! Поспішайте творити добро!»- закликав Олександр Довженко.

Учитель.

Теплоту власних сердець дарують нам  Климюк Жанна та Сердюк Катерина. Танок «Елегія»

Учень  9.

Все від матері: слово, і пісня, і хліб,

Перша ластівка в небі, веселка в гаях,

Все від матері: мужність, і перший політ,

І як мати для всіх – батьківщина моя.

Учень 10.

Це мамині руки пригортали доню,

Це батькова рука підтримувала сина.

Не маєш права забувати: ти – людина!

Свій рід, свій край повинен пам’ятати,

Як колискову, що співала мати.

Учитель.

З великою любов’ю до рідних і до всіх присутніх у цій залі на сцені Медведєва Анастасія з піснею «Одна калина».

Учитель.

Тільки в родинах, де панують доброта й милосердя, любов і підтримка, ростуть щасливі діти. 

Невід’ємною частинкою їхнього життя є творчість. Це їх золоті руки створили шедеври, представлені на виставці. Серед них – роботи дітей, батьків, дідусів, бабусь і прабабусь, інших родичів.

 Це вишиті картини дідуся Масюти Даріни Козака Михайла Васильовича та бабусина скатертина,

вишиті бісером роботи Литовченко Валерії та її мами - Ірини Миколаївни,

картини мами Пивовара Діми – Ганни Борисівни;

 портрет Т.Шевченка, виконаний прабабусею Бабича Максима – Євдокією Андріївною Білоконь;

а також підсвічник з металу у формі троянди,  створений його дядьком – Андрієм Олександровичем;

сорочки, вишиті руками Руденко Юлії Сергіївни, мами Руденка Роми;

рушник Федоренко Ольги Дмитрівни, бабусі Даші Федоренко,

та рушник Потапенко Парасковії Павлівни, прабабусі Шкурко Маші,

букети з паперу Бєлої Юлії Олександрівни, мами Лисечко Валерії,

картини квілінгу та «дерева достатку» Головенець Наталії Григорівни; 

в’язана кричком сукня та неповторний «ніжинський огірок»у виконанні Климюк Олесі Петрівни;

малюнок олівцем Браім Вероніки Станіславівни.

            Деяким роботам більш ніж століття, але вони й досі вражають нас тією теплотою й любов’ю. з якими виконані.

    Окремо хочеться сказати про філігранні роботи неперевершеної майстрині Берковець В.О.

ЇЇ творчість різнопланова. Вишуканий смак, тонке відчуття стилю й кольорової гами,    велика працелюбність, а ще – любов до своєї справи – ось далеко не всі складники її успіху.

Своє вміння вона намагається передати дітям. Поряд з її роботами – творчість Медведєвої Анастасії. Свято зберігаються в родині сімейні традиції та реліквії, адже на виставці представлений рушник прапрапрабабусі Насті – Дубової Марії Олександрівни.

Як зберігаються сімейні традиції в родині Руденків, розкаже нам Юлія Сергіївна.

Учень 11.

Моя бабуся пам’ятає,

Яким був час у давнину.

Коли вона розповідає,

Я навіть оком не змигну!

Бабуся.

- Чистенькі, рівні тротуари…

Щоб десь папірчик а чи скло…

Щоб хтось когось штовхнув чи вдарив, -

Такого бути не могло!

Молодші поважали старших:

Знімали шапку з голови

І говорили не інакше,

Як через «прошу» і на «Ви».

Поганих написів на мурах

Не зустрічалось в ті часи.

В людей тоді була культура

Й великий потяг до краси.

Учень 11.

Наслухаюсь – бере зажура…

А що це з нами сталось враз?

Куди поділася культура?

Коли повернеться до нас?!

Учитель.

На це питання намагається знайти відповідь Масюта Женя у вірші про бабусю.

Ведучий 1.

Милосердя й доброта — як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині?

Ведучий 2.

Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус, Чорнобиль чи війна? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному плині життя немає людей, які потребують допомоги?

Ведучий 3.

 Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого на­роду. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедолено­му, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Ведучий 1.

Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них - повсякчасна. На­віть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами, де не чути вибухів снарядів і стогону поранених.

Ведучий 2.

В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько 200 тисяч з них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають у будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність.

Ведучий 3.

Сумні цифри, незвичні. Та це - правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день!».
  

Учитель.

Гарного настою бажає всім Руденко Роман і виконує мелодію для фортепіано «Веселий трубадур» .

Учень 12.

Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.

Учень 13.

Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть свіжу рану.
(Чи перший біль, чи то останній),
Коли б то знати наперед!

Учень 14.

Кажімо більше ніжних слів.
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві!
Кажімо більше ніжних слів!

 Учитель. Запальним танком «Миші» вітають усіх Сухобок Анна та Пашко Ангеліна.

Ведучий 1.

  Письменник, учений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити.

Ведучий 2.  

 І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

Ведучий 3.  

Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай: недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян. Звичай чини­ти добро безкорисливо.

Ведучий 1.  

Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років. Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева, посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні.

Учитель.

Порадувати нас чарівними звуками вальсу поспішають  Юрковецький Владислав та Походня Софія.

Ведучий 2.  

Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджа­ють плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.

Ведучий 3.  

Григорій Сковорода був переконаний, що досконалість людини в то­му, наскільки здатна вона приносити добро і користь ближньому.

Про велику силу доброти свідчать спогади ленінградця, який пережив страшну блокаду під час Великої Вітчизняної війни:

Учениця.

- Двоє ленінградських хлопчиків-сиріт вирішили продати бушлат ба­тька, щоб на одержані гроші викупити хліб у булочній за картками. Моло­дший братик залишився вдома, а старший (йому не було й 11 років) пішов на товкучку. Покупець знайшовся швидко, хлопець навіть не встиг розди­витися його, не запам'ятав обличчя. Щасливий, він повернувся додому. Розтуливши кулачок з грішми, зойкнув. Згадав, що в кишені проданого бушлата були хлібні картки. «По хліб піду завтра», - сказав меншому брату і ліг. А про себе подумав: може, вночі й помремо.

Взимку темніє швидко, а цієї довгої зимової ночі так і не заснув стар­ший. Допомоги чекати нізвідки, а він уже знав, що буває з людиною, в якої нема хліба. Лише вранці хлопчик, зморений безсонням, стулив повіки, як почув стукіт у двері. «Не буду відчиняти», - промайнула думка. Але все ж підійшов до дверей, прочинив їх. Від такої несподіванки, здавалося, завмер.

На порозі стояв покупець батькового бушлата. «Ти що ж хлібні карт­ки забув?!» - сказав і протягнув хлопчикові ці рятівні листочки (бо тоді на картках писалася адреса і прізвище). Незнайомець швидко зник, а хлопчики-брати плакали від радості. Бо справжня людина за будь-яких умов не мог­ла вчинити інакше. Перемогло добро.

Учитель.

Дитинство, обпалене війною. На жаль, це не далека історія, а наше сьогодення. На Сході України зло зруйновано все те, що називалось щастям і добробутом. Багато дітей залишилось сиротами просто неба.

Дитина з лінії фронту

Вона довго не може заснуть:

Їй ввижаються постріли «Градів»,

І розриви ворожих снарядів

Їй щоночі освітлюють путь.

…По дорозі нестямно бреде,

Полишивши хатину без вікон.

Причинити б хоч двері – та нікому,

Бо ж і тато, і мама – ніде…

Вона знає вже, що то – «війна»,

Хоч і зовсім мала – по коліна,

Та вже бачила матір без сина,

Де в волоссі – сама сивина.

По шляху, як по зраненім тілу,

Прокотились ворожі танки.

Ой, дожить би, дійти до світанку!!!

Та знайшли вже її зомлілу.

У руках – нерозчесана лялька.

Босі ноги збиті до крові…

У «швидкій» шепотіла: «Татку…»,

Ну а погляд молив любові…

Немає більшого добра, як боронити рідну землю. Мужньо стали на захист України її вірні дочки й сини. Доземний уклін захисникам і світла нетлінна пам’ять полеглим у бою за Батьківщину. Серед них – і випускники нашої гімназії: Горбенко Ігор, Биков Олег та Шепелюк Олексій. Пам’ятати, щоб жити. Свічку пам’яті просимо запалити Бєлую Юлію Олександрівну.

Вшануймо героїв хвилиною мовчання.

Право покласти квіти до меморіальної дошки на честь загиблих надається Пивовару Дмитрію та Сердюк Катерині.

Я хочу всім вам побажати:

Хай квітне сад і колоситься нива

В краю моїм, що зветься Україна.

Чужинця слід хай змиє щедра злива,

Всміхнеться мати і обніме сина,

Що із війни кривавої вернеться

(Він у народі «кіборгом» зоветься).

У серці спопеліє зло й ненависть.

Добро ж зросте, як жнива веснянії.

Боронять рідну землю соколята,

Аби дітей здійснились давні мрії:

Не бути бидлом на чужому полі,

А мати честі й гідності доволі.

Хай щедро Схід политий багряницею,

Вони стоять, бо твердо знають, за що.

І поле в вирвах заросте пшеницею,

Як мир настане на землі пропащій:

Не кликали б чужинців із Росії –

Не розтрощили б ні хати, ні мрії.

Учень 17.

Живи з собою в злагоді і в мирі,

Не заздри людям і не проклинай.

Хай буде радість, щастя у квартирі,

Люби батьків своїх, не ображай.

Учень 18.

Не зневажай, зла не бажай нікому,

Ділись останнім і добро твори.

Будь справедливим, чесним будь у всьому

І щире слово людям говори.

Учень 19.

Бо в добрім слові є тепло і ласка,

У світлім серці є любов свята.

А в мудрості, запам’ятай, будь ласка,

І криється та істина проста,

Яка людьми нас робить в цьому світі

З душею чистою, мов сонця промінець.

То й будеш ти, мов сонечко в зеніті,

 І всі печалі зійдуть нанівець.

Учитель.

Коротке, влучне, мудре слово закодоване в прислів’ях і приказках нашого народу. Пропоную вам закінчити вислів і запрошую до участі всіх присутніх. Батьки можуть голосно відповідати з місця.

Конкурс «Збери приказки та прислів'я»

Добре ім’я – …(найкраще багатство.)
Добре діло твори... (сміливо.)
Добрі діла тихо ходять, а злі... (як дзвони дзвонять.)
Від добра добра... (не шукають.)
Хто людям добра бажає, той... (і собі має.)
Добрі вісті... (не лежать на місці.)
Без доброго діла немає... (доброго імені.)
Роби добро скільки можеш — від цього... (не занеможеш.)
За добро... (добром і платять.)
Робиш добро – не кайся, …( робиш зло – зла й сподівайся.)
Світ не без … (добрих людей.)

Учень 20.

Метелика ловити я не хочу:
Він — квітка неба, хай живе собі!
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
Й додому я її не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати,
І не попити ранками росу!
І ні стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу — це смертельний гріх!
Бо в кожнім з них живе тримка живинка,
Що світиться довірою до всіх.

У виконанні Литовченко Валерії, її мами Ірини Миколаївни та хрещеної звучить пісня «Черемшина». Зустрічайте!

 Учень 21.
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів…
А ти  що людям доброго зробив?
Чого мовчиш, подумай і збагни.
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж, а хто є ти?!
І, зваживши, нікого не вини.
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там, хоч раз добром світилась рать
І променем зорилося святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.

Учень 22.

Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта - не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти.

Ведучий 1.
Кожна людина є сином свого часу. І якщо говорити чесно, то вона має відповідати за все добре і погане. Бо життя – то широка ріка, яка вбирає в себе і чисті джерельні води, і каламутні потоки після грозової зливи.

Ведучий 2.

Кожен день ми творимо книгу життя. Нехай же сторінки в ній будуть світлі, чисті, прекрасні. Ми  маємо відповідати за свої вчинки, цінувати життя, поважати рідних і близьких. Ми – люди, і кожною дниною повинні це підтверджувати.

Ведучий 3.
Невпинно збігають хвилини, години, пливуть роки. І так хочеться вірити, що все буде гаразд. Хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, запали вам у душі. Не забувайте: людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.
Нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах. Бережіть серця від усякого зла.

Ведучий 1.

Сьогодні дзвони бють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти, злагоди. Бо тільки доброта й милосердя роблять нас справжніми людьми. Хай наше серце завжди відгукується на людський біль і відкривається для добра.

Учитель.

Споконвічною традицією нашого народу і кожної родини зокрема є батьківське благословення своїх дітей. І завжди поруч були слово, пісня і хліб святий. Запашним короваєм просимо благословити наших дітей на добрі справи.

Слово надається Ірині Миколаївні Литовченко.

Учень 23.
Будьмо милосердними!

Поспішаймо творити добро!
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити і жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
Їх на землі не було…

 Учень 24.
Ніколи зла нікому не робіть,
Бо зло вертатися погану звичку має.
Добро творіть, усім добро робіть —
І втоми серденько нехай не знає.

Учень 25.
З любов'ю в серці, з радістю ростіть,
Учіться людям сонечком світити.
І доброту в своїй душі носіть,
У мирі й злагоді учіться, друзі, жити!

Учень 26.
У гімназії третій -  добро і любов,
Вона наш дім і любляча родина.
Хай квітне тут радість знову і знов
В імя щастя, ув ім’я людини!

Учитель.

Частинку своєї любові й доброти дарує нам переможець міжнародних конкурсів Лисечко Валерія.

 Учень27.
Не лінуйтесь робити добро.
Лише  зла не бажайте нікому,
Бо воно, як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.
І заступить навколишній світ,
Зробить серце жорстоким, холодним.
Ви з любов’ю живіть з юних літ,
Будьте чуйним, веселим і добрим.
Учень28.
Хай душа буде світлою в вас
Й промениться завжди добротою.
Йдіть робити добро! В добрий час!
І живіть в цьому світі з красою,
Учень 29.
Правда в світі є дуже проста:
Сонце Землю теплом зігріває,
А людину – її доброта.
І любов у житті прикрашає.

Учень 30.
Тільки у злагоді,тільки родиною
Ми сягнемо вершин пізнання.
Хай цвіте над моєю Вкраїною
Сад з любові, добра і знання.

 Учитель.

Не зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем,
Тільки раз ми на землі живем:
Сій любов, краса її єдина.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати,
На добро добром спіши воздати —
Мудрість завжди доброю була.

Витри піт солоний із чола,
І працюй, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.

Учитель.

Від щирого серця даруємо вам  «Пісню на добро»

(Слова Ю. Рибчинського. Музика І.Карабиця.)

Гей, на видноколі

Клени і тополі,

Там вишнева ніч згора.

Там, в прозорій тиші,

Квітень вірші пише,

Травень на сопілці гра.

Там дитинства весни,

Райдуг перевесла,

Там початок всіх шляхів.

Там мене співати

Вчила рідна мати,

Бути щедрим батько вчив.

Приспів:

Яблунева, солов'їна

В моїм серці Україна,

В моїм серці сонячний Дніпро.

Щира, світла, промениста

Хай усіх єднає пісня,

Хай лунає людям на добро!

Гей на видноколі -

Ранки ясночолі,

Гори, ріки і поля.

Роки там ясніють,

Там сади рясніють,

Там співа моя земля.

Я дарую людям,

Щирим, добрим людям

В радісний, щасливий день

Зорі України, квіти України,

Буйний сад її пісень!

Приспів.

Культура мовлення

Уживання прийменників

Перекладіть українською

Російською мовою	Українською мовою
Прийти по делу
По собственному желанию
По получению свидетельства
По указанию
Коллеги по работе
В мой адрес
Приказ по институту
По вопросам методики
Не по силам
По закону
При любой погоде
Читать на украинском языке
Работать по схеме
Поставить в пример
Пришлось по вкусу
Бросилось в глаза
Принять во внимание
По собственной воле
По поручению
Учитель по профессии
В двух шагах

Відредагуйте:

План по заготівлі
По технічним причинам
По заявках
По всіх правилах
По наших підрахунках
Заходи по дальшому поліпшенню роботи
Конференція по проблемі
По понеділкам
Чергова по станції
Робоча група по узгодженню

Вибір слова

Поясніть значення слів, уведіть їх у контекст

1. Нагода – пригода.
2. Грати роль – відігравати роль.
3. Дипломат – дипломант – дипломник.
4. Заступник – замісник.
5. Писемність – письменність – письменство.

Надпишіть над кожним словом номер прикметника (іменника), який з ним уживається.

6. Суспільний(а) (1) – громадський(а) (2)

Лад, клас, обов’язок, діяч, система, справа, осуд, праця, буття, виробництво.

7. Положення (1) – становище (2)

Горизонтальне, міжнародне, вертикальне, знайти вихід з певного …

8. Наступний (1) – подальший (2)

Тиждень, життя, доля, плани, зупинка.

9. Громадський(а, і) (1) – громадянський(а, і) (2)

Позиція, думка, обов’язок, подвиг, місця, війна, шлюб, засади, порядок, доручення.

10. Перекладний(а) (1) – перекладацький(а) (2)

Словник, діяльність, робота, література, текст, майстерність, факультет.

11. Білет (1) – квиток (2)

Екзаменаційний, лотерейний, трамвайний, партійний, тролейбусний,    читацький.

12. Здібний (1) – здатний (2)

____ на подвиг, ____ філолог, ____ музика, ____ хірург, ____ на рішучий крок, ____ до будь-якої роботи, ____ учень, ____ здійснити мрію.

13. Відхилитися (1) – ухилитися (2)

____ від істини, ____від відповідальності,  ____ убік, ____ від програми, ____ від теми розмови, ____ від роботи.

14. Коли ми вживаємо:

«Котра година?», «Скільки годин?»

     

Назви мешканців населених пунктів України

НАЗВИ МЕШКАНЦІВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ

Авдіївка	— авдієвець, авдіївка, авдіївці; авдіївський
Алупка	— алупкинець, алупкинка, алупкинці; алупкинський
Алушта	— алуштинець, алуштинка, алуштинці; алуштинський
Алчевськ	— алчевець, алчевка, алчевці; алчевчанин, алчевчанка, алчевчани; алчевський
Амвросіївка	— амвросієвець, амвросіївка, амвросіївці; амвросіївський
Ананьїв	— ананьєвець, ананьївка, ананьївці; ананьївський
Андріївка	— андрієвець, андріївка, андріївці; андріївчанин, андріївчанка, андріївчани; андріївський
Андрушівка	— андрушівець, андрушівка, андрушівці; андрушівський
Антрацит	— антрацитовець, антрацитівка, антрацигівці; антрацитівський
Артемівськ	— артемовець, артемівка, артемівці; артемівський
Арциз	— арцизець, арцизка, арцизці; арцизянин, арцизянка, арпизяни; арцизький
Асканія-Нова	— асканіє-новець, асканіє-новка, асканіє-новці; асканіє-новський
Бабаї	— бабаївець, бабаївка, бабаївці; бабаївський
Бабинці	— бабинчанин, бабинчанка, бабинчани; бабинецький
Багерове	— багеровець, багерівка, багерівщ; багерівський
Балабине	— балабинець, балабинка, балабинді; балабинський
Балта	— балтянин, балтянка, балтяни; балтський
Баранівка	— барановець, баранівка, баранівці; баранівський
Барвінкове	— барвінковець, барвінківка, барвінківці; барвінківський
Баришівка	— баришевець, баришівка, баришівці; баришівський
Батурин	— батуринець, батуринка, батуринці; батуринський
Бахмач	— бахмачанин, бахмачанка, бахмачани; бахмацький
Бахчисарай	— бахчисараєздь, бахчисарайка, бахчисарайді; бахчисарайський
Бердичів	— бердичевець, бердичівка, бердичівці; берди-чівлянин, бердичівлянка, бердичівляни; бер­дичівський
Бердянськ	— бердянець, берданка, бердянці; бердянський
Берегове	— береговець, берегівка, берегівці; берегівчанин, берегівчанка, берегівчани; берегівський
Бережани	— бережанець (бережанин), бережанка, бережанці (бережани); бережанський
Березань	— березанець, березанка, березанці (березани); березанський
Березине	— березинець, березинка, березинці; березинський
Березівка	— березовець, березівка, березівці; березівчанин,  березівчанка, березівчани; березівський
Березнегувате	— березнегуватець, березнегуватка, березнегуватці; березнегуватський
Березолуки	— березолучець, березолучка, березолучці; березолуцький
Берислав	— бериславець, бериславка, бериславці; бериславський
Бершадь	— бершадець, бершадка, бершадці; бершадський
Биківка	— биковець, биківка, биківці; биківчанин, биківчанка, биківчани; биківський
Бистриця	— бистричанин, бистричанка, бистричани; бистрицький
Бібрка	— бібрчанин, бібрчанка, бібрчани; бібрківський
Біла Церква	— білоцерківець, білоцерківка,  білоцерківці; білоцерківчанин, білоцерківчанка, білоцер-ківчани; білоцерківський
Білгород	— білгород-дністровець,   білгород-дністровка
Дністровський	— білгород-дністровці; білгород-дністровський
Білицьке	— біличанин, біличанка, біличани; білицький
Біловодськ	— біловодчанин, біловодчанка, біловодчани; біловодський
Білокуракіне	— білокуракінець, білокуракінка, білокуракінці; білокуракінський
Білолуцьк	— білолучанин, білолучанка, білолучани; біло-луцький
Більшівці	— більшівчанин, більшівчанка, більшівчани; більшовецький
Близнюки	— близнюковець, близнюківка, близнюківці; близнюківський
Бобровиця	— бобровичанин, бобровичанка, бобровичани; бобровицький
Богородчани	— богородчанець, богородчанка, богородчанці; богородчанський
Богуслав	— богуславець, богуславка, богуславці; богуславський
Бориспіль	— бориспілець, бориспілька, бориспільці; бориспільський
Боярка	— боярчанин, боярчанка, боярчанці; боярський
Бровари	— броварчанин, броварчанка, броварчани; броварський
Броди	— бродівець, бродівка, бродівці; бродівчанин, бродівчанка, бродівчани; бродівський
Брусилів	— брусиловець, брусилівка, брусилівці; бруси-лівський
Брянка	— брянківчанин, брянківчанка, брянківчанин; брянківський
Бурштин	— бурштинець, бурштинка, бурштинці; бурштинський
Буштина	— буштиновець, буштинівка, буштинівці; буштинський
Вапнярка	— вапнярець, вапнярка, вапнярці; вапнярчанин, вапнярчанка, вапнярчани; вапнярський
Василівна	— васильовець, василівка, василівці; василівча-нин, василівчанка, василівчани; василівський
Васильків	— васильковець, васильківка, васильківці; Васильківський
Васильківка	— васильковець, васильківка, васильківці; Васильківський
Ватугіне	— ватутінець, ватутінка, ватутінці; ватутінський
Велика Михайлівка	— велнкомихайловець, великомиха-йлівка, вели комихайлівці; великомихайлівський
Великий Бурлук	— великобурлучанин, великобурлучанка, великобурлучани; великобурлуцький
Великі Мости	— великомостянин, великомостянка, великомостяни; великомостицький
Великодолинське	— великодолинчанин, великодолинчанка, вели-кодолинчани; великодолинський
Верховина	— верховинець, верховинка, верховинці; верховинський
Вижниця	— вижничанин, вижничанка, вижничани; вижницький
Виноградне	— виноградновець, винограднівка, винограднів-ці; виноградчанин, виноградчанка, виноград-чани; винофаднівський
Вишгород	— вишгородець, вишгородка, вииц-ородці; виш-городський
Вишневе	— вшпневець, вишнівка, вишнівці; вишнівський
Відрадне	— відрадненець, відрадненка, відрадненпі; відрадненський
Вільча	— вільчанин (вільчанець), вільчанка, вільчани (вільчанці); вільчанський
Вільшани	— вільшанин, вільшанка, вільшани; вільшановець, вільшанівка, вільшанці; вільшанський
Вінниця	— вінничанин, вінничанка, вінничани; вінниць­кий
Вознесенськ	— вознесенець, вознесенка, вознесенці; вознесенський
Волноваха	— волновашець, волновашка, волновасці; волноваський
Володарка	— володарець, володарка, володарці; володарський
Володарськ Волинський	— володарськ-волинець,   володарськ-волинка володарськ-волинці; володарськ-волинський
Ворзель	— ворзелець, ворзелька, ворзельці; ворзельський
Ворохта	— ворохтянець, ворохтянка, ворохтянці; ворохтянський
Вуглегірськ	— вуглегорець, вуглегірка, вуглегірці; вуглегірський
Гадяч	— гадячанин, гадячанка, гадячани; гадяцький
Галич	— галичанин, галичанка, галичани; галицький
Гірник	— гірничанин, гірничанка, гірничани; гірницький
Глеваха	— глевашець, глевашка, глевасці; глеваський
Глухів	— глуховець, глухівка, глухівці; глухівчанин, глухівчанка, глухівчани; глухівський
Гнівань	— гніванчанин, гніванчанка, гніванчани; гніванський
Гола Пристань	— голопристанець, голопристанка, голопристанці; голопристанський
Горлівка	— горловець, горлівка, горлівці; горлівчанин, горлівчанка, горлівчани; горлівський
Городище	— городищанин, городищанка, городищани; городищанський
Гостомель	— гостомелець, гостомелька, гостомельці; гостомельський
Градизьк	— градижчанин, градижчанка, фадижчани; градизький
Гребінка	— гребінковець, гребінківка, гребінківці; гребінчанин, гребінчанка, гребінчани; гребінковський
Гриців	— фицевець, фицівка, фицівці; фицівчанин, фицівчанка, фицівчани; грицівський
Гурзуф	— гурзуфець, гурзуфка, гурзуфці; гурзуфський
Гусятин	— гусятинець, гусятинка, гусятинці; гусятинський
Гути	— гутянин, гутянка, гутяни (гутянці); гутянський
Дворіччя	— дворічанин, дворічанка, дворічани; дворічанський
Дебальцеве	— дебальцевець, дебальцівка, дебальцівці; дебальцівський
Десна	— деснянець, деснянка, деснянці; деснянський
Джанкой	— джанкоєць, джанкойка, джанкойці; джанкойський
Дзержинськ	— дзержинець, дзержинка, дзержинці; дзержинський
Диканька	— диканець, диканька, диканці; диканський
Димитров	— димитровець, димитровка, димитровці; ди- митровський
Ділятин	— ділятинець, ділятинка, ділятинпі; ділятинський
Дніпропетровськ	— дніпропетровець, дншропетровка, дніпропетровці; дніпропетровський
Добровеличківка	— добровеличковець, добровеличківка, добровеличківці; добровеличківський
Добротвір	— добротворець, добротвірка, добротвірці; добротвірянин, добротвірянка, добротвіряни; добротвірський
Довбиш	— довбишанин, довбишанка, довбишани; довбиський
Долина	— долинець, долинка, долинці; долинянин, долинянка, долинянці; долинський
Донецьк	— донеччанин, донеччанка, донеччани; донецький
Дрогобич	— дрогобичанин, дрогобичанка, дрогобичани; дрогобицький
Дружба	— дружбівець, дружбівка, дружбівці; дружбівський
Дубно	— дубенчанин, дубенчанка, дубнівчани (дубнівці); дубнівський
Енергодар	— енергодарець, енергодарка, енергодарці; енергодарський
Євпаторія	— євпаторієць, євпаторійка, євпаторійці; євпаторійський
Єнакієве	— єнакієвець, єнакіївка, єнакіївці; єнакіївський
Жашків	— жашковець, жашківка, жашківці; жашківчанин, жашківчанка, жашківчани; жашківський
Жидачів	— жидачевець, жидачівка, жидачівці; жидачівський
Житомир	—житомирянин, житомирянка, житомиряни; житомирець, житомирка, житомирці; житомирський
Жмеринка	— жмеринець, Жмеринка, жмеринці; жмеринча-нин, жмеринчанка, жмеринчани; жмеринський
Жовтень	— жовтневець, жовтневка, жовтневці; жовтен-ський
Жовтневе	— жовтневець, жовтневка, жовтневці; жовтнев-ський
Запоріжжя	— запоріжець, запоріжка, запорізці; запорізький
Зарічне	— зарічнянин, зарічнянка, зарічняни; зарічанин, зарічанка, зарічани; зарічнянський
Заставна	— заставнівець, заставнівка, заставнівці; застав-нівський
Збараж	— збаражець, збаражка, збаразці; збаразький
Здолбунів	— здолбуновець, здолбунівка, здолбунівці- здол-бунівський
Зимогір'я	— зимогірець, зимогірка, зимогірці; зимогірський
Зіньків	— зіньковець, зшьківка, зшьківці; зіньківський
Зміїв	— змієвець, зміївка, зміївці; зміївчанин, зміїв- і чанка, змивчани; зміївський
Знам'янка	— знам'янець, знам'янка, знам'янці; знам'янський
Золотоноша	— золотоношець, золотонішка, золотонісці- золотоноський
Золочів	— золочевець, золочівка, золочівці; золочівський
Зуя	— зуєвець, зуївка, зуївці; зуївський
Івано-Франківськ	— івано-франковець, івано-франківка, івано­франківці; івано-франківський
Іванівка	— івановець, іванівка, іванівці; іванівчанин, іванівчавчанка, іванівчани; іванівський
Івано-Франкове	- івано-франковець, івано-франківка, івано-франківці; івано-франківський
Ізмаїл	— ізмаілець, ізмаілка, ізмаїльці; ізмаїльчанин, і ізмаільчанка, ізмаїльчани; ізмаїльський
Іловайськ	- іловаєць, іловайка, іловайці; іловайчанин іловайчанка, іловайчани; іловайський
Ірпінь	— іршнець, ірпюка, ірпінці; ірпінський
Ічня	— ічнянець, ічнянка, ічнянці; ічнянин, ічнянка ічняни, ічнянський
Калинівка	— калиновець, калинівка, калинівці; калинівчанин, калинівчанка, калинівчани; калинівський
Калита	— калитинець, калитинка, калитинці; калитинський
Калуш	— калушець, калушка, калусці (калушани); калуський
Кам'янець Подільський	— кам'янець-поділець, кам'янець-поділька, ка- м'янець-подільці; кам'янець-подільський
Кам'янка	— кам'янчанин, кам'янчанка, кам'янчани; кам'янець, кам'янка, кам'янці; кам'янський
Канів	— канівець, канівка, канівці; канівчанин, канів-чанка, канівчани; канівський
Катеринівка	— катериновець, катеринівка, катеринівці; кате-ринівський
Катеринопіль	— катеринопілець, катеринопілька, катерино-пільці; катеринопільський
Каховка	— каховець, каховка, каховці; каховський
Кацівелі	— кацівелець, кацівелька, кацівельці; кацівелівський
Керч	— керчанин, керчанка, керчани (керчанці); керченський
Київ	— киянин, киянка, кияни; київський
Кирилівка	— кириловець, кирилівка, кирилівці; кирилівський
Кіровоград	— кіровоградець, кіровофадка, кіровоградці; кіровоградський
Кіровськ	— кіровець, кіровка, кіровці; кіровчанин, кіров-чанка, кіровчани; кіровський
Кіровське	— кіровчанин, кіровчанка, кіровчани; кіров­ський
Клавдієве Тарасове	— клавдієво-тарасовець, клавдієво-тарасівка, клавдієво-тарасівці; клавдієво-тарасівський
Кобеляки	— кобелячанин, кобелячанка, кобелячани; кобе­ляцький
Ковель	— ковельчанин, ковельчанка, ковельчани; ковельський
Козелець	— козельчанин, козельчанка, козельчани; козелецький
Козятин	— козятинець, козятинка, козятинці; козятинча-нин, козятинчанка, козятинчани; козятинський
Коломия	— коломийчанин, коломийчанка, коломийчани і (коломийці); коломийський
Комарне	— комарнянин, комарнянка, комарнянці; ко-марнянський
Комишня	— комишнянець, комишнянка, комишнянці; комишнянський
Комишуваха	— комишувашець, комишувашка, комишувасці; комишуваський
Компаніївка	— компанієвець, компаніївка, компаніївці; ком-паніївський
Комсомольск	— комсомольчанин, комсомольчанка, комсо-мольчани; комсомольський
Конотоп	— конотопчанин, конотопчанка, конотопчани; конотопський
Коростень	— коростенець, коростенка, коростенці; корос-тенський
Корсунь-Шевченківський	— корсунь-шевченковець, корсунь-шевченків-ка, корсунь-шевченківці; корсунець, корсун-ка, корсунці; корсунь-шевченківський
Косів	— косовець, косівка, косівці; косівчанин, косів-чанка, косівчани; косівський
Костянтинівка	— костянтиновець, костянтинівка, костянтинів-ці; костянтинівський
Котовськ	— котовчанин, котовчанка, котовчани; котов-ський
Коцюбинське	— коцюбинець, коцюбинка, коцюбинці; коцю-бинчанин, коцюбинчанка, коцюбинчани; Ко­цюбинський
Красне	— краснянець (краснянин), краснянка, крас-нянці; краснянський
Красний Луч	— краснолучець,  краснолучка,  краснолучці; краснолучанин, краснолучанка, краснолуча-ни; краснолуцький
Краснодон	— краснодонець, краснодонка, краснодонці; краснодонський
Краснопілля	— краснополець, краснопілька, краснопільці; краснопільський
Кременчук	— кременчучець, кременчучка, кременчучці; кременчуцький
Кремінна	— кремінянин, кремінянка, креміняни; кремінський
Кривий Ріг	— криворожець, криворіжка, криворізці; криво­різький
Кролевець	— кролевчанин, кролевчанка, кролевчани; кро-левецький
Куп'янськ	— куп'янчанин, куп'янчанка, куп'янчани; куп'-янський
Лазурне	— лазурнянин, лазурнянка, лазурняни (лазур-нянці); лазурнянський
Лебедин	— лебединець, лебединка, лебединці; лебедин-ський
Лиман	— лиманець, лиманка, лиманці; лиманський
Липова Долина	— лиловодолинець, липоводолинка, липоводо-линці; липоводолинський
Лисичанськ	—    лисичанець, лисичанка, лисичанці; лисичан-ський
Лозно- Олександрівка	—    лозно-олександровець, лозно-олександрівка, лозно-олександрівці: лозно-олександрівський
Лозова	лозівчанин, лозівчанка, лозівчани; лозівський
Лохвиця	—    лохвичанин, лохвичанка, лохвичани; лохвицький
Лубни	—    лубенчанин, лубенчанка, лубенчани; лубе-нець, лубенка, лубенці; лубенський
Луків	—    луківчанин, луківчанка, луківчани; луківський
Лутугине	—    лутугинець, лутугинка, лутугинці; лутугинський
Луганськ	—    луганчанин, луганчанка, луганчани; луганський
Луцьк	—    лучанин, лучанка, лучани; луцький
Львів	—    львів'янин, львів'янка, львів'яни; львівський
Любеч	—    любечанин, любечанка, любечани; любецький
Любешів	—    любешевець, любешівка, любешівці; любе-шівчанин, любешівчанка, любешівчани; лю-бешівський
Любомль	—    любомлянин, любомлянка, любомляни (лю-бомльці); любомльський
Люботин	—    люботинець, люботинка, люботинці; любо-тинський
Макошине	—    макошинець, макошинка, макошинці; мако-шинський
Мала Виска	—    маловисковець, маловисківка, маловисківці (маловищани); маловисківський
Мала Данилівка	—    малоданиловець, малоданилівка, малодани-лівці; малоданилівський
Малин	—    малинчанин, малинчанка, малинчани; малин-ський
Малокатеринівка	—    малокатериновець, малокатеринівка, малока-теринівці; малокатеринівський
Маневичі	—    маневичанин, маневичанка, маневичани; ма-невицький
Манченки	—    манченковець,  манченківка, манченківці, манченчанин,  манченчанка,  манченчани;
Маньківка	—    манченківський
Марганець	—    маньковець, маньківка, маньківці", маньківча-нин, маньківчанка, маньківчани; маньків-ський, марганчанин, марганчанка, марганчани; марганецький
Маріуполь	—    - маріуполець, маріуполька, маріупольці; маріу­польський
Мар'інка	- мар'їнець, мар'їнка, мар'їнці; мар'їнчанин, мар'їнчанка, мар'їнчани; мар'їнський
Марків	—    - марковець, марківка, марківці; марківчанин, марківчанка, марківчани; марківський
Мар'янівка	—    - мар'янівець, мар'янівка, мар'янівці; мар'янів-чанин, мар'янівчанка, мар'янівчани; мар'я-нівський
Масандра	—    - масандровець, масандрівка, масандрівці; ма­сандрівський
Мелітополь	—    - мелітополець, мелітополька, мелітопольці; мелітопольський
Мєна	—    - мєнянин, мєнянка, мєняни; мєнський
Мерефа	—    - мереф'янин, мереф'янка, .мереф'яни (мере-ф'янці); мереф'янський
Миколаїв	—    миколаєвець, миколаївка, миколаївці; мико­лаївський
Миколаївка	—    - миколаєвець, миколаївка, миколаївці; мико-лаївчанин, миколаївчанка, миколаївчани; ми­колаївський
Микулинщ	—    - микулинчанин, мтгкулинчанка, микулинчани;
Миргород	—    микулинецький
Мирне	—    миргородець, миргородка, миргородці; мир­городський мирнянин, мирнянка, мирнянці; мирнянський
Миронівка	—    - мироновець, миронівка, миронівці; миронів-чанин, миронівчанка, миронівчани; миронів-ський
Михайлівка	—    михайловець, михайлівка, Михайлівні; михай-лівчанин, михайлівчанка, михайлівчани; ми­хайлівський
Михайло-Коцюбинське	—    михайло-коцюбинець, михайло-коцюбинка, михайло-коцюбинці; михайло-коцюбинський
Могилів-Подільський	—    могилів-поділець, могилів-поділька, могилів-подільці, могилівчанин, могилівчанка, моги-лівчани; могилів-подільський
Молодіжне	—    молодіжненець, молодіжненка, молодіжнен-ці; молодіжненський
Моринці	—    моринчанин, моринчанка, моринчани; мо-ринський
Моршин	—    моршинець. моршинка, моршинці; моршинський
Мукачеве	—    мукачевець, мукачівка, мукачівці; мукачівський
Надвірна	—    надвірнянець, надвірнянка, надвірнянді; надвірнянський
Народичі	—    народичанин, народичанка, народичани; народицький
Недригайлів	—    недригайловець, недригайлівка, недригайлівці; недригайлівський
Немирів	—    немировець, немирівка, немирівці; немирівчанин, немирівчанка, немирівчани; немирівський
Нетішин	—    нетішинець, нетішинка, нетішинці; нетішинський
Нижанковичі	—    нижанковичанин, нижанковичанка, нижанковичани; нижанковицький
Нижні Ворота	—    нижньоворотець, нижньоворотка, нижньоворотці; нижньоворотянин, нижньоворотянка, нижньоворотяни; нижньоворотський
Нижня Дуванка	—    нижньодуванець, нижньодуванка, нижньодуванці; нижньодуванський
Нижньогірськ	—    нижньогорець, нижньогірка, нижньогірці; нижньогірський
Ніжин	—    ніжинець, ніжинка, ніжинці; ніжинський
Нікополь	—    нікополець, нікополька, нікопольці; ніко-польчанин, нікопольчанка, нікопольчани; ні­копольський
Нова Водолага	—    нововодолажець, нововодолажка, нововодо-лазці; нововодолазький
Нова Каховка	—    новокаховець, новокаховка, новокаховці; но-вокаховський
Новгород-Сіверський	—    новгород-сіверець, новгород-сіверка, новго-род-сіверці; новгород-сіверський
Новгородка	—    новгородковець, новогородківка, новгород-ківці; новгородківський
Новгородське	—    новгородець, новгородка, новгородці; новго­родський
Новий Буг	—    новобужець, новобужка, новобузці; новобу-жанин, новобужанка, новобужани; новобузький
Новий Світ	—    новосвітинець, новосвітинка, новосвітинці; новосвітський
Нові Білокоровичі	—    новобілокоровичанин, новобілокоровичанка, новобілокоровичани; новобілокоровицький
Нові Стрілища	—    новострілищанин, новострілищанка, ново-стрілищани; новострілищанець, новострілищанка, новострілищанці; новострілиський
Новоазовськ	—    новоазовець, новоазовка, новоазовці; новоазовський
Новоайдар	—    - новоайдарець, новоайдарка, новоайдарці; новоайдарський
Нововолинськ	—    - нововолинець, нововолинка, нововолинці; нововолинський
Новоград-Волинський	—    - новоград-волинець, новоград-волинка, ново-град-волинці; новоград-волинський
Новомиколаївка	—    - новомиколаєвець, новомиколаївка, новомиколаївці; новомиколаївський
Новомосковськ	—    - новомосковець, новомосковка, новомосковці; новомосковський
Новоозерне	—    новоозернянин, новоозернянка, новоозерня-ни; новоозернянський
Новопсков	—    - - новопсковчанин,  новопсковчанка,  ново-псковчанин; новопсковський
Новотроїцьке	—    - новотроїчанин, новотроїчанка, новотроїчани; новотроїцький
Новоукраїнка	—    - новоукраїнець, новоукраїнка, новоукраїнці; новоукраїнський
Носівка	—    - носовець, носівка, носівці; носівчанин, носівчанка, носівчани; носівський
Обухів	—    - обуховець, обухівка, обухівці; обухівчанин, обухівчанка, обухівчани; обухівсьюнй
Овруч	—    - овручанин, овручанка, овручани; овруцький
Одеса	—    - одесит, одеситка, одесити; одеський
Олександрівка	—    - олександровець, олександрівка, олександрівці; олександрівський
Олександрія	—    - олександрієць, олександрійка, олександрійці; олександрійський
Олексієво-Дружківка	—    олексієво-дружковець, олексієво-дружківка, олексієво-дружківці; олексієво-дружківчанин, олексієво-дружківчанка, олексієво-дружків-чани; олексієво-дружківський
Ольгинка	—    - ольгинець, ольгинка, ольгинці; ольгинчанин, ольгинчанка, ольгинчани; ольгинський
Опішня	—    - опішнянин, опішнянка, опішняни; опішнянський
Орджонікідзе	—    орджонікідзевець, орджонікідзевка, орджонікідзевці; орджонікідзевський
Ореанда	—    ореандинець, ореандинка, ореандинці; ореандинський
Оржиця	—    оржичанин, оржичанка, оржичани; оржицький
Остер	—    остерчанин. остерчанка, остерчани; остерець, остерка, остерці; остерський
Острог	—    острожанин, острожанка, острожани; острозький
Охтирка	— охтирець, охтирка, охтирці; охтирчанин, ох-тирчанка, охтирчани; охтирський
Очаків	— очаковець, очаківка, очаківці; очаківський
Очеретине	— очеретинець, очеретинка, очеретинці; очере­тяний, очеретянка, очеретянці; очеретян-ський
Павлівка	— павловець, павлівка, павлівці; павлівський
Павлоград	— павлоградець, павлоградка, павлофадці; пав­лоградський
Пантаївка	— пантаєвець, пантаївка, пантаївці; пантаївча-нин, пантаївчанка, пантаївчани: пантаївський
Первомайськ	— первомаєць, первомайка, первомайці; перво-майський
Перевальськ	— перевалець, перевалька, перевальці; переваль-ський
Перемишль	— перемишлянин, перемишлянка, перемишляни; перемишльський
Перемишляни	— перемишлянець, перемишлянка, перемиш-лянці; перемишлянський
Перегин	— перегинець, перегинка, перегинці; перегин-ський
Переяслав-Хмельницький	— переяслав-хмельничанин,  переяслав-хмель-ничанка, переяслав-хмельничани; переяслав-хмельницький
Першотравневе	— першотравневець, першотравневка, першо-травневці; першотравневський       ;
Петрове	— петровець, петровка, петровці; петровчанин, петровчанка, петровчани; петровський
Петрівка	— петрівчанин, петрівчанка, петрівчани; петрів-ський
Пирятин	— пирятинець, пирятинка, пирятинці; пирятин-ський
Писарівка	— писарівчанин, писарівчанка, писарівчанин; писарівський
Підгайці	— підгайчанин, підгайчанка, підгайчани; підгай-ський
Пісківка	— пісків'янин, пісків'янка, пісків'яни; пісківський
Покотилівка	— покотиловець, покотилівка, покотилівці; по-котилівчанин, покотилівчанка, покотилівча-ни; покотилівський
Покровське	— покровчанин, покровчанка. покровчани; по-кровський
Полтава	— полтавчанин, полтавчанка, полтавчани; пол­тавець, полтавка, полтавці; полтавський
Поляна	— полянець, полянка, полянці; полянин, полян­ка, поляни; полянський
Полянка	— полянець, полянка, полянці; полянчанин, по-лянчанка, полянчани; полянський
Попасна	— попаснянець, попаснянка, попаснянці; по-паснянин, попаснянка, попасняни; попас-нянський
Попівка	— попівець, полівка, попівці; попівчанин, по-півчанка, попівчани; попівський
Почаїв	— почаєвець, почаївка, почаївці; почаївський
Прилуки	— прилучець, прилучка, прилучці; прилучанин, прилучанка, прилучани; прилуцький
Пришиб	— пришибець, пришибка, прицшбці; пришибча-нин, пришибчанка, пришибчани; пришиб-ський
Путивль	— путивлянин, путивлянка, путивляни (путив-лянці); путивльський
П'ятихатки	— п'ятихатець, п'ятихатка, п'ятихатці; п'яти-хатський
Рава-Руська	— рава-русець, рава-руска, рава-русці; рава-ру-ський
Радехів	— радехівець, радехівка, радехівці; радехівчанин, радехівчанка, радехівчани; радехівський
Радомишль	— радомишлянин, радомишлянка, радомишля-ни (радомишлянці); радомишльський
Рахів	— рахівчанин, рахівчанка, рахівчани; рахівський
Ржищів	— ржищевець, ржищівка, ржищівці; ржищівча-нин, ржищівчанка, ржищівчани; ржищів-ський
Рівне	— рівненець, рівненка, рівненці; рівняний, рів-нянка, рівняни; рівненський
Рогатин	— рогатинець, рогатинка, рогатинці; рогатин-ський
Роздол	— роздолець, роздолка, роздольні; роздольський
Ромни	— роменець, роменка, роменці; роменчанин, ро-менчанка, роменчани; роменський
Рубіжне	— рубіжнянин, рубіжнянка, рубіжняни; рубіж-ненець, рубіжненка, рубіжненці; рубіжнен-ський
Ружин	— ружинець, ружинка, ружинці; ружинянин, ру-жинянка, ружиняни; ружинський
Руська Поляна	— руськополянець, руськополянка, руськопо-лянці; руськополянин, руськополянка, русь-кополяни; руськополянський
Саки	— сакчанин, сакчанка, сакчани; сакський
Самбір	—    самбірець, самбірка, самбірці; самбірчанин, самбірчанка, самбірчани; самбірський
Свалява	свалявець, свалявка, свалявці; свалявчанин, свалявчанка, свалявчани; свалявський
Сватове	—    сватовець, сватівка, сватівці; сватівчанин, сватівчанка, сватівчани; сватівський
Свердловськ	—    свердловець, свердловка, свердловці, свердловчанин,  свердловчанка,  сверддовчани; свердловський
Севастополь	—    севастополець, севастополька, севастопольці севастопольський;
Сєвередонецьк	—    сєверодончанин, сєверодончанка, сєверодончани; Сєвєродонецький
Сиваське	—    сивашець, сивашка, сивасці; сиваський
Сіверськ	—    сіверянин, сіверянка, сіверяни; сіверчанин, сіверчанка, сіверчани; сіверський
Сімферополь	—    сімферополець, сімферополька, сімферопольці; сімферопольський
Складовськ	—    скадовчанин, скадовчанка, скадовчани; ска-довський
Сквира	—    сквирець, сквирка, сквирці; сквирянин, скви-рянка, сквиряни; сквирський
Сколе	—    сколовець, сколівка, сколівці; сколівський
Славське	—    - славчанин, славчанка, славчани; славський
Славута	—    - славутець, славутка, славутці; славутянин, славутянка, славутяни; славутський
Славутич	—    - славутичанин, славугичанка, славутичани; славутицький
Слобідка	—    слобідець, слобідка, слобідці; слобідчанин, слобідчанка, слобідчани; слобідський
Слов’яногорськ	—    - слов'яногорець, слов'яногірка, слов'яногірці; слов'яногірський
Слов’яносербінськ	—    - слов'яносербець, слов'яносербка, слов'яно-сербці; слов'яносербський
Слов’янськ	—    - слов'янець, слов'янка, слов'яни; слов'янча-нин, слов'янчанка, слов'янчанин; слов'ян­ський
Сміла	—    - смілянець, смілянка, смілянці; смілянин, смі-лянка, сміляни; смілянський
Сніжне	—    - сніжнянець, сніжнянка, сніжнянці; сніжнян-ський
Совєтське	—    - совєтчанин, совєтчанка, совєтчани; совєг-ський
Солотвин	—    солотвинець, солотвинка. солотвинці; солот-винський
Сосниця	—    сосничанин, сосничанка, сосничани; сосницький
Софіївка	—    софієвець, софіївка, софіївці; софіївчанин, софіївчанка, софіївчани; сорфіївський
Станично-Луганське	—    станично-луганець, станично-луганка, ста-нично-луганці; станично-луганчанин, ста-нично-луганчанка, станично-луганчани; ста­нично-луганський
Стара Вижівка	—    старовижівець, старовижівка, старовижівці; старовижівчанин, старовижівчанка, старовижівчани; старовижівський
Стара Ушиця	—    староушинець, староушинка, староушинці; староушицький
Старий Самбір	—    старосамборець, старосамбірка, старосамбірці; старосамбірчанин,   старосамбірчанка, старосамбірчани; старосамбірський
Старобільськ	—    старобілець, старобілька, старобільці; старо-більчанин, старобільчанка, старобільчани; старобільський
Стаханов	—    стахановчанин, стахановчанка, стахановчани; стахановський
Стрий	—    стриєць, стрийка, стрийці; стрийський
Суми	—    сумчанин, сумчанка, сумчани; сумський
Тальне	—    тальновець, тальнівка, тальнівці; тальнянин, тальнянка, тальняни; тальнівський
Тараща	—    таращанин, таратайка, таращанці; таращанський
Тарасівка	—    тарасовець, тарасівка, тарасівці; тарасівчанин, тарасівчанка, тарасівчани; тарасівський
Теплодар	—    теплодарець, теплодарка, теплодарці; теплодарський
Терни	—    терновець, тернівка, тернівці; тернівчанин, тернівчанка, тернівчани; тернівський
Тернівка	—    терновець, тернівка, тернівці; тернівчанин, тернівчанка, тернівчани; тернівський
Тернопіль	—    тернопілець, тернопілька, тернопільці; тернопільчанин, тернопільчанка, тернопільчани; тернопільський
Тисмениця	—    тисменчанин, тисменчанка, тисменчани; тисменицький
Тлумач	—    тлумачанин, тлумачанка, тлумачани; тлумацький
Томашпіль	—    томашпілець, томашпілька, томашпільці; томашпільський
Торез	—    торезець, торезка, торезці; торезький
Торчин	— торчинець, торчинка, торчинщ; торчинянин, торчинянка, торчиняни; торчинський
Троїцьке	— троїчанин, троїчанка, троїчани; троїцький
Тростянець	— тростянчанин, тростянчанка, тростянчани; тростянецький
Трускавець	— трускавчанин, трускавчанка, трускавчани; трускавецький
Тульчин	— тульчинець, тульчинка, тульчинці; тульчин­ський
Тур'ї-Ремети	— тур'ї-реметець, тур'ї-реметка, тур'ї-реметці; тур'ї-реметівський
Турка	— турчанин, турчанка, турчани; турський
Ужгород	— ужгородець, ужгородка, ужгородці; ужгород­ський
Українка	— українчанин, українчанка, українчани; укра­їнський
Українськ	— українчанин, українчанка, українчани; укра­їнський
Уланів	— улановець, уланівка, уланівці; уланівчанин, уланівчанка, уланівчани; уланівський
Ульянівка	— ульяновець, ульянівка, ульянівці; ульянівча-нин, ульянівчанка, ульянівчани; ульянівський
Умань	— уманець, уманка, уманці; уманчанин, уман-чанка, уманчани; уманський
Устилуг	— устилужець, устилужка, устилузці; устилужа-нин, устилужанка, устилужани; устилузький
Устинівка	— устинівчанин, устинівчанка, устинівчани; ус-тинівський
Утківка	— утковець, утківка, утківці; утківчанин, утків-чанка, утківчани; утківський
Фастів	— фастовець, фастівка, фастівці; фастівський
Феодосія	— феодосієць, феодосійка, феодосійці; феодосійський
Форос	— форосець, фороска, форосці; фороський
Фрунзе	— фрунзенець, фрунзенка, фрунзенці; фрунзенський
Харків	— харків'янин, харків'янка, харків'яни; харківський
Харцизьк	— харцизянин, харцизянка, харцизяни; харцизь-кий
Херсон	— херсонець, херсонка, херсонці; херсонський
Хмельницький	— хмельничанин, хмельничанка, хмельничани; хмельницький
Хмільник	— хмільничанин, хмільничанка, хмільничани; хмільниківський
Ходорів	— ходоровець, ходорівка, ходорівці; ходорівча-нин, ходорівчанка, ходорівчани; ходорівський
Холми	— холминець, холминка, холминці; холмича-нин, холмичанка, холмичани; холминський
Хотин	— хотинець, хотинка, хотинці; хотинський
Хотінь	— хотінець, хотінка, хотінці; хотінський
Христинівка	— христиновець,   христинівка,   христинівці; христинівчанин, христинівчанка, христинів-чанці; христинівський
Хуст	— хустянин, хустянка, хустяни; хустинський
Царичанка	— царичанець, царичанка, царичанці; царичан-ський
Цюрулинськ	— цюрупинець, цюрупинка, цюрупинці; цюру-пинчанин, цюрупинчанка, цюрупинчани; цю-рупинський
Чапаеве	— чапаєвець, чапаївка, чапаївці; чапайчанин, ча-пайчанка, чапайчани; чапаївський
Чаплинка	— чаплинець, чаплинка, чаплинці; чаплинча-нин, чаплинчанка, чаплинчани; чаплинський
Червоне	— червонянин, червонянка, червоняни; черво-нянський
Червоноармійськ	— червоноармійчанин, червоноармійчанка, чер-воноармійчани; червоноармійський
Черкаси	— черкасець, черкаска, черкасці; черкащанин, черкащанка, черкащани; черкаський
Чернівці	— чернівчанин, чернівчанка, чернівчани; черні­вецький
Чернігів	— чернігівець, чернігівка, чернігівці; чернігівча-нин, чернігівчаика, чернігівчани; чернігів­ський
Чигирин	— чигиринець, чигиринка, чигиринці; чигирин­ський
Чоп	— чоплянин, чоплянка, чопляни; чопський
Чоповичі	— чоповичанин, чоповичанка, чоповичани; чо-повицький
Чорнобай	— чорнобаєць, чорнобайка, чорнобайці; чорно-баєвець, чорнобаївка, чорнобаївці; чорнобай-ський
Чорнобиль	— чорнобилець, чорнобилька, чорнобильці; чор­нобильський
Чорноморське	— чорноморець, чорноморка, чорноморці; чор-номорчанин, чорноморчанка, чорноморчани; чорноморський
Чортків	— чортковець, чортківка, чортківці; чортківча-нин, чортківчанка, чортківчани; чортківський
Чугуїв	—    чугуєвець, чугуївка, чугуївці; чугуївчанин, чугуївчанка, чугуївчани; чугуївський
Чуднів	чуднівчанин, чуднівчанка, чуднівчани; чуднівський
Шабельківка	—    шабельковець, шабельківка, шабельківці; шабельківський
Шаргород	—    шаргородець, шаргородка, шаргородці; шаргородський
Шахтарськ	—    шахтарець, шахтарка, шахтарці; шахтарчанин, шахтарчанка, шахтарчани; шахтарський
Шевченкове	—    шевченковець, шевченківка, шевченківці; шевченківчанин, шевченківчанка, шевченківчани; шевченківський
Широке	—    широківчанин, широківчанка, широківчани; широковець, широківка, широківці; широківський
Шпола	—    шполянець, шполянка, шполянці; шполянин, шполянка, шполяни; шполянський
Шумське	—    шумчанин, шумчанка, шумчани; шумський
Щолкіне	—    щолкінець, щолкінка, щолкінці; щолкінський
Щорс	—    щорсовець, щорсівка, щорсівці; щорсівський
Южноукраїнськ	—    южноукраїнець, южноукраїнка, южноукраїнці; южноукраїнський
Юр'ївка	—    юр'ївець, юр'ївка, юр'ївці; юр'ївчанин, юр'ївчанка, юр'ївчани; юр'ївський
Яблунець	—    яблунчанин, яблунчанка, яблунчани; яблунецький
Яблунів	—    яблуновець, яблунівка, яблунівці; яблунівчанин, яблунівчанка, яблунівчани; яблунівський
Яворів	—    яворовець, яворівка, яворівці; яворівчанин, яворівчанка, яворівчани; яворівський
Яготин	—    яготинець, яготинка, яготинці; яготинський
Ялта	—    ялтинець, ялтинка, ялтинці; ялтинський
Ямпіль	—    ямполець, ямпілька, ямпільці; ямпільчанин, ямпільчанка, ямпільчани; ямпільський
Яремча	—    яремчанин, яремчанка, яремчани; яремчанський
Ясинівка	—    ясиновець, ясинівка, ясинівці; ясинівський
Ясинувата	—    ясинуватець, ясинуватка, ясинуватці; ясинуватський
Ясна Поляна	—    яснополянець, яснополянка, яснополянці; яснополянин, яснополяни; яснополянський
Ясногірка	—    ясногорець, ясногорка, ясногірці; ясногорський
Яхнівці	—    яхнівчанин, яхнівчанка, яхшвчани; яхнівецький