Назви мешканців населених пунктів України

НАЗВИ МЕШКАНЦІВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ

Авдіївка	— авдієвець, авдіївка, авдіївці; авдіївський
Алупка	— алупкинець, алупкинка, алупкинці; алупкинський
Алушта	— алуштинець, алуштинка, алуштинці; алуштинський
Алчевськ	— алчевець, алчевка, алчевці; алчевчанин, алчевчанка, алчевчани; алчевський
Амвросіївка	— амвросієвець, амвросіївка, амвросіївці; амвросіївський
Ананьїв	— ананьєвець, ананьївка, ананьївці; ананьївський
Андріївка	— андрієвець, андріївка, андріївці; андріївчанин, андріївчанка, андріївчани; андріївський
Андрушівка	— андрушівець, андрушівка, андрушівці; андрушівський
Антрацит	— антрацитовець, антрацитівка, антрацигівці; антрацитівський
Артемівськ	— артемовець, артемівка, артемівці; артемівський
Арциз	— арцизець, арцизка, арцизці; арцизянин, арцизянка, арпизяни; арцизький
Асканія-Нова	— асканіє-новець, асканіє-новка, асканіє-новці; асканіє-новський
Бабаї	— бабаївець, бабаївка, бабаївці; бабаївський
Бабинці	— бабинчанин, бабинчанка, бабинчани; бабинецький
Багерове	— багеровець, багерівка, багерівщ; багерівський
Балабине	— балабинець, балабинка, балабинді; балабинський
Балта	— балтянин, балтянка, балтяни; балтський
Баранівка	— барановець, баранівка, баранівці; баранівський
Барвінкове	— барвінковець, барвінківка, барвінківці; барвінківський
Баришівка	— баришевець, баришівка, баришівці; баришівський
Батурин	— батуринець, батуринка, батуринці; батуринський
Бахмач	— бахмачанин, бахмачанка, бахмачани; бахмацький
Бахчисарай	— бахчисараєздь, бахчисарайка, бахчисарайді; бахчисарайський
Бердичів	— бердичевець, бердичівка, бердичівці; берди-чівлянин, бердичівлянка, бердичівляни; бер­дичівський
Бердянськ	— бердянець, берданка, бердянці; бердянський
Берегове	— береговець, берегівка, берегівці; берегівчанин, берегівчанка, берегівчани; берегівський
Бережани	— бережанець (бережанин), бережанка, бережанці (бережани); бережанський
Березань	— березанець, березанка, березанці (березани); березанський
Березине	— березинець, березинка, березинці; березинський
Березівка	— березовець, березівка, березівці; березівчанин,  березівчанка, березівчани; березівський
Березнегувате	— березнегуватець, березнегуватка, березнегуватці; березнегуватський
Березолуки	— березолучець, березолучка, березолучці; березолуцький
Берислав	— бериславець, бериславка, бериславці; бериславський
Бершадь	— бершадець, бершадка, бершадці; бершадський
Биківка	— биковець, биківка, биківці; биківчанин, биківчанка, биківчани; биківський
Бистриця	— бистричанин, бистричанка, бистричани; бистрицький
Бібрка	— бібрчанин, бібрчанка, бібрчани; бібрківський
Біла Церква	— білоцерківець, білоцерківка,  білоцерківці; білоцерківчанин, білоцерківчанка, білоцер-ківчани; білоцерківський
Білгород	— білгород-дністровець,   білгород-дністровка
Дністровський	— білгород-дністровці; білгород-дністровський
Білицьке	— біличанин, біличанка, біличани; білицький
Біловодськ	— біловодчанин, біловодчанка, біловодчани; біловодський
Білокуракіне	— білокуракінець, білокуракінка, білокуракінці; білокуракінський
Білолуцьк	— білолучанин, білолучанка, білолучани; біло-луцький
Більшівці	— більшівчанин, більшівчанка, більшівчани; більшовецький
Близнюки	— близнюковець, близнюківка, близнюківці; близнюківський
Бобровиця	— бобровичанин, бобровичанка, бобровичани; бобровицький
Богородчани	— богородчанець, богородчанка, богородчанці; богородчанський
Богуслав	— богуславець, богуславка, богуславці; богуславський
Бориспіль	— бориспілець, бориспілька, бориспільці; бориспільський
Боярка	— боярчанин, боярчанка, боярчанці; боярський
Бровари	— броварчанин, броварчанка, броварчани; броварський
Броди	— бродівець, бродівка, бродівці; бродівчанин, бродівчанка, бродівчани; бродівський
Брусилів	— брусиловець, брусилівка, брусилівці; бруси-лівський
Брянка	— брянківчанин, брянківчанка, брянківчанин; брянківський
Бурштин	— бурштинець, бурштинка, бурштинці; бурштинський
Буштина	— буштиновець, буштинівка, буштинівці; буштинський
Вапнярка	— вапнярець, вапнярка, вапнярці; вапнярчанин, вапнярчанка, вапнярчани; вапнярський
Василівна	— васильовець, василівка, василівці; василівча-нин, василівчанка, василівчани; василівський
Васильків	— васильковець, васильківка, васильківці; Васильківський
Васильківка	— васильковець, васильківка, васильківці; Васильківський
Ватугіне	— ватутінець, ватутінка, ватутінці; ватутінський
Велика Михайлівка	— велнкомихайловець, великомиха-йлівка, вели комихайлівці; великомихайлівський
Великий Бурлук	— великобурлучанин, великобурлучанка, великобурлучани; великобурлуцький
Великі Мости	— великомостянин, великомостянка, великомостяни; великомостицький
Великодолинське	— великодолинчанин, великодолинчанка, вели-кодолинчани; великодолинський
Верховина	— верховинець, верховинка, верховинці; верховинський
Вижниця	— вижничанин, вижничанка, вижничани; вижницький
Виноградне	— виноградновець, винограднівка, винограднів-ці; виноградчанин, виноградчанка, виноград-чани; винофаднівський
Вишгород	— вишгородець, вишгородка, вииц-ородці; виш-городський
Вишневе	— вшпневець, вишнівка, вишнівці; вишнівський
Відрадне	— відрадненець, відрадненка, відрадненпі; відрадненський
Вільча	— вільчанин (вільчанець), вільчанка, вільчани (вільчанці); вільчанський
Вільшани	— вільшанин, вільшанка, вільшани; вільшановець, вільшанівка, вільшанці; вільшанський
Вінниця	— вінничанин, вінничанка, вінничани; вінниць­кий
Вознесенськ	— вознесенець, вознесенка, вознесенці; вознесенський
Волноваха	— волновашець, волновашка, волновасці; волноваський
Володарка	— володарець, володарка, володарці; володарський
Володарськ Волинський	— володарськ-волинець,   володарськ-волинка володарськ-волинці; володарськ-волинський
Ворзель	— ворзелець, ворзелька, ворзельці; ворзельський
Ворохта	— ворохтянець, ворохтянка, ворохтянці; ворохтянський
Вуглегірськ	— вуглегорець, вуглегірка, вуглегірці; вуглегірський
Гадяч	— гадячанин, гадячанка, гадячани; гадяцький
Галич	— галичанин, галичанка, галичани; галицький
Гірник	— гірничанин, гірничанка, гірничани; гірницький
Глеваха	— глевашець, глевашка, глевасці; глеваський
Глухів	— глуховець, глухівка, глухівці; глухівчанин, глухівчанка, глухівчани; глухівський
Гнівань	— гніванчанин, гніванчанка, гніванчани; гніванський
Гола Пристань	— голопристанець, голопристанка, голопристанці; голопристанський
Горлівка	— горловець, горлівка, горлівці; горлівчанин, горлівчанка, горлівчани; горлівський
Городище	— городищанин, городищанка, городищани; городищанський
Гостомель	— гостомелець, гостомелька, гостомельці; гостомельський
Градизьк	— градижчанин, градижчанка, фадижчани; градизький
Гребінка	— гребінковець, гребінківка, гребінківці; гребінчанин, гребінчанка, гребінчани; гребінковський
Гриців	— фицевець, фицівка, фицівці; фицівчанин, фицівчанка, фицівчани; грицівський
Гурзуф	— гурзуфець, гурзуфка, гурзуфці; гурзуфський
Гусятин	— гусятинець, гусятинка, гусятинці; гусятинський
Гути	— гутянин, гутянка, гутяни (гутянці); гутянський
Дворіччя	— дворічанин, дворічанка, дворічани; дворічанський
Дебальцеве	— дебальцевець, дебальцівка, дебальцівці; дебальцівський
Десна	— деснянець, деснянка, деснянці; деснянський
Джанкой	— джанкоєць, джанкойка, джанкойці; джанкойський
Дзержинськ	— дзержинець, дзержинка, дзержинці; дзержинський
Диканька	— диканець, диканька, диканці; диканський
Димитров	— димитровець, димитровка, димитровці; ди- митровський
Ділятин	— ділятинець, ділятинка, ділятинпі; ділятинський
Дніпропетровськ	— дніпропетровець, дншропетровка, дніпропетровці; дніпропетровський
Добровеличківка	— добровеличковець, добровеличківка, добровеличківці; добровеличківський
Добротвір	— добротворець, добротвірка, добротвірці; добротвірянин, добротвірянка, добротвіряни; добротвірський
Довбиш	— довбишанин, довбишанка, довбишани; довбиський
Долина	— долинець, долинка, долинці; долинянин, долинянка, долинянці; долинський
Донецьк	— донеччанин, донеччанка, донеччани; донецький
Дрогобич	— дрогобичанин, дрогобичанка, дрогобичани; дрогобицький
Дружба	— дружбівець, дружбівка, дружбівці; дружбівський
Дубно	— дубенчанин, дубенчанка, дубнівчани (дубнівці); дубнівський
Енергодар	— енергодарець, енергодарка, енергодарці; енергодарський
Євпаторія	— євпаторієць, євпаторійка, євпаторійці; євпаторійський
Єнакієве	— єнакієвець, єнакіївка, єнакіївці; єнакіївський
Жашків	— жашковець, жашківка, жашківці; жашківчанин, жашківчанка, жашківчани; жашківський
Жидачів	— жидачевець, жидачівка, жидачівці; жидачівський
Житомир	—житомирянин, житомирянка, житомиряни; житомирець, житомирка, житомирці; житомирський
Жмеринка	— жмеринець, Жмеринка, жмеринці; жмеринча-нин, жмеринчанка, жмеринчани; жмеринський
Жовтень	— жовтневець, жовтневка, жовтневці; жовтен-ський
Жовтневе	— жовтневець, жовтневка, жовтневці; жовтнев-ський
Запоріжжя	— запоріжець, запоріжка, запорізці; запорізький
Зарічне	— зарічнянин, зарічнянка, зарічняни; зарічанин, зарічанка, зарічани; зарічнянський
Заставна	— заставнівець, заставнівка, заставнівці; застав-нівський
Збараж	— збаражець, збаражка, збаразці; збаразький
Здолбунів	— здолбуновець, здолбунівка, здолбунівці- здол-бунівський
Зимогір'я	— зимогірець, зимогірка, зимогірці; зимогірський
Зіньків	— зіньковець, зшьківка, зшьківці; зіньківський
Зміїв	— змієвець, зміївка, зміївці; зміївчанин, зміїв- і чанка, змивчани; зміївський
Знам'янка	— знам'янець, знам'янка, знам'янці; знам'янський
Золотоноша	— золотоношець, золотонішка, золотонісці- золотоноський
Золочів	— золочевець, золочівка, золочівці; золочівський
Зуя	— зуєвець, зуївка, зуївці; зуївський
Івано-Франківськ	— івано-франковець, івано-франківка, івано­франківці; івано-франківський
Іванівка	— івановець, іванівка, іванівці; іванівчанин, іванівчавчанка, іванівчани; іванівський
Івано-Франкове	- івано-франковець, івано-франківка, івано-франківці; івано-франківський
Ізмаїл	— ізмаілець, ізмаілка, ізмаїльці; ізмаїльчанин, і ізмаільчанка, ізмаїльчани; ізмаїльський
Іловайськ	- іловаєць, іловайка, іловайці; іловайчанин іловайчанка, іловайчани; іловайський
Ірпінь	— іршнець, ірпюка, ірпінці; ірпінський
Ічня	— ічнянець, ічнянка, ічнянці; ічнянин, ічнянка ічняни, ічнянський
Калинівка	— калиновець, калинівка, калинівці; калинівчанин, калинівчанка, калинівчани; калинівський
Калита	— калитинець, калитинка, калитинці; калитинський
Калуш	— калушець, калушка, калусці (калушани); калуський
Кам'янець Подільський	— кам'янець-поділець, кам'янець-поділька, ка- м'янець-подільці; кам'янець-подільський
Кам'янка	— кам'янчанин, кам'янчанка, кам'янчани; кам'янець, кам'янка, кам'янці; кам'янський
Канів	— канівець, канівка, канівці; канівчанин, канів-чанка, канівчани; канівський
Катеринівка	— катериновець, катеринівка, катеринівці; кате-ринівський
Катеринопіль	— катеринопілець, катеринопілька, катерино-пільці; катеринопільський
Каховка	— каховець, каховка, каховці; каховський
Кацівелі	— кацівелець, кацівелька, кацівельці; кацівелівський
Керч	— керчанин, керчанка, керчани (керчанці); керченський
Київ	— киянин, киянка, кияни; київський
Кирилівка	— кириловець, кирилівка, кирилівці; кирилівський
Кіровоград	— кіровоградець, кіровофадка, кіровоградці; кіровоградський
Кіровськ	— кіровець, кіровка, кіровці; кіровчанин, кіров-чанка, кіровчани; кіровський
Кіровське	— кіровчанин, кіровчанка, кіровчани; кіров­ський
Клавдієве Тарасове	— клавдієво-тарасовець, клавдієво-тарасівка, клавдієво-тарасівці; клавдієво-тарасівський
Кобеляки	— кобелячанин, кобелячанка, кобелячани; кобе­ляцький
Ковель	— ковельчанин, ковельчанка, ковельчани; ковельський
Козелець	— козельчанин, козельчанка, козельчани; козелецький
Козятин	— козятинець, козятинка, козятинці; козятинча-нин, козятинчанка, козятинчани; козятинський
Коломия	— коломийчанин, коломийчанка, коломийчани і (коломийці); коломийський
Комарне	— комарнянин, комарнянка, комарнянці; ко-марнянський
Комишня	— комишнянець, комишнянка, комишнянці; комишнянський
Комишуваха	— комишувашець, комишувашка, комишувасці; комишуваський
Компаніївка	— компанієвець, компаніївка, компаніївці; ком-паніївський
Комсомольск	— комсомольчанин, комсомольчанка, комсо-мольчани; комсомольський
Конотоп	— конотопчанин, конотопчанка, конотопчани; конотопський
Коростень	— коростенець, коростенка, коростенці; корос-тенський
Корсунь-Шевченківський	— корсунь-шевченковець, корсунь-шевченків-ка, корсунь-шевченківці; корсунець, корсун-ка, корсунці; корсунь-шевченківський
Косів	— косовець, косівка, косівці; косівчанин, косів-чанка, косівчани; косівський
Костянтинівка	— костянтиновець, костянтинівка, костянтинів-ці; костянтинівський
Котовськ	— котовчанин, котовчанка, котовчани; котов-ський
Коцюбинське	— коцюбинець, коцюбинка, коцюбинці; коцю-бинчанин, коцюбинчанка, коцюбинчани; Ко­цюбинський
Красне	— краснянець (краснянин), краснянка, крас-нянці; краснянський
Красний Луч	— краснолучець,  краснолучка,  краснолучці; краснолучанин, краснолучанка, краснолуча-ни; краснолуцький
Краснодон	— краснодонець, краснодонка, краснодонці; краснодонський
Краснопілля	— краснополець, краснопілька, краснопільці; краснопільський
Кременчук	— кременчучець, кременчучка, кременчучці; кременчуцький
Кремінна	— кремінянин, кремінянка, креміняни; кремінський
Кривий Ріг	— криворожець, криворіжка, криворізці; криво­різький
Кролевець	— кролевчанин, кролевчанка, кролевчани; кро-левецький
Куп'янськ	— куп'янчанин, куп'янчанка, куп'янчани; куп'-янський
Лазурне	— лазурнянин, лазурнянка, лазурняни (лазур-нянці); лазурнянський
Лебедин	— лебединець, лебединка, лебединці; лебедин-ський
Лиман	— лиманець, лиманка, лиманці; лиманський
Липова Долина	— лиловодолинець, липоводолинка, липоводо-линці; липоводолинський
Лисичанськ	—    лисичанець, лисичанка, лисичанці; лисичан-ський
Лозно- Олександрівка	—    лозно-олександровець, лозно-олександрівка, лозно-олександрівці: лозно-олександрівський
Лозова	лозівчанин, лозівчанка, лозівчани; лозівський
Лохвиця	—    лохвичанин, лохвичанка, лохвичани; лохвицький
Лубни	—    лубенчанин, лубенчанка, лубенчани; лубе-нець, лубенка, лубенці; лубенський
Луків	—    луківчанин, луківчанка, луківчани; луківський
Лутугине	—    лутугинець, лутугинка, лутугинці; лутугинський
Луганськ	—    луганчанин, луганчанка, луганчани; луганський
Луцьк	—    лучанин, лучанка, лучани; луцький
Львів	—    львів'янин, львів'янка, львів'яни; львівський
Любеч	—    любечанин, любечанка, любечани; любецький
Любешів	—    любешевець, любешівка, любешівці; любе-шівчанин, любешівчанка, любешівчани; лю-бешівський
Любомль	—    любомлянин, любомлянка, любомляни (лю-бомльці); любомльський
Люботин	—    люботинець, люботинка, люботинці; любо-тинський
Макошине	—    макошинець, макошинка, макошинці; мако-шинський
Мала Виска	—    маловисковець, маловисківка, маловисківці (маловищани); маловисківський
Мала Данилівка	—    малоданиловець, малоданилівка, малодани-лівці; малоданилівський
Малин	—    малинчанин, малинчанка, малинчани; малин-ський
Малокатеринівка	—    малокатериновець, малокатеринівка, малока-теринівці; малокатеринівський
Маневичі	—    маневичанин, маневичанка, маневичани; ма-невицький
Манченки	—    манченковець,  манченківка, манченківці, манченчанин,  манченчанка,  манченчани;
Маньківка	—    манченківський
Марганець	—    маньковець, маньківка, маньківці", маньківча-нин, маньківчанка, маньківчани; маньків-ський, марганчанин, марганчанка, марганчани; марганецький
Маріуполь	—    - маріуполець, маріуполька, маріупольці; маріу­польський
Мар'інка	- мар'їнець, мар'їнка, мар'їнці; мар'їнчанин, мар'їнчанка, мар'їнчани; мар'їнський
Марків	—    - марковець, марківка, марківці; марківчанин, марківчанка, марківчани; марківський
Мар'янівка	—    - мар'янівець, мар'янівка, мар'янівці; мар'янів-чанин, мар'янівчанка, мар'янівчани; мар'я-нівський
Масандра	—    - масандровець, масандрівка, масандрівці; ма­сандрівський
Мелітополь	—    - мелітополець, мелітополька, мелітопольці; мелітопольський
Мєна	—    - мєнянин, мєнянка, мєняни; мєнський
Мерефа	—    - мереф'янин, мереф'янка, .мереф'яни (мере-ф'янці); мереф'янський
Миколаїв	—    миколаєвець, миколаївка, миколаївці; мико­лаївський
Миколаївка	—    - миколаєвець, миколаївка, миколаївці; мико-лаївчанин, миколаївчанка, миколаївчани; ми­колаївський
Микулинщ	—    - микулинчанин, мтгкулинчанка, микулинчани;
Миргород	—    микулинецький
Мирне	—    миргородець, миргородка, миргородці; мир­городський мирнянин, мирнянка, мирнянці; мирнянський
Миронівка	—    - мироновець, миронівка, миронівці; миронів-чанин, миронівчанка, миронівчани; миронів-ський
Михайлівка	—    михайловець, михайлівка, Михайлівні; михай-лівчанин, михайлівчанка, михайлівчани; ми­хайлівський
Михайло-Коцюбинське	—    михайло-коцюбинець, михайло-коцюбинка, михайло-коцюбинці; михайло-коцюбинський
Могилів-Подільський	—    могилів-поділець, могилів-поділька, могилів-подільці, могилівчанин, могилівчанка, моги-лівчани; могилів-подільський
Молодіжне	—    молодіжненець, молодіжненка, молодіжнен-ці; молодіжненський
Моринці	—    моринчанин, моринчанка, моринчани; мо-ринський
Моршин	—    моршинець. моршинка, моршинці; моршинський
Мукачеве	—    мукачевець, мукачівка, мукачівці; мукачівський
Надвірна	—    надвірнянець, надвірнянка, надвірнянді; надвірнянський
Народичі	—    народичанин, народичанка, народичани; народицький
Недригайлів	—    недригайловець, недригайлівка, недригайлівці; недригайлівський
Немирів	—    немировець, немирівка, немирівці; немирівчанин, немирівчанка, немирівчани; немирівський
Нетішин	—    нетішинець, нетішинка, нетішинці; нетішинський
Нижанковичі	—    нижанковичанин, нижанковичанка, нижанковичани; нижанковицький
Нижні Ворота	—    нижньоворотець, нижньоворотка, нижньоворотці; нижньоворотянин, нижньоворотянка, нижньоворотяни; нижньоворотський
Нижня Дуванка	—    нижньодуванець, нижньодуванка, нижньодуванці; нижньодуванський
Нижньогірськ	—    нижньогорець, нижньогірка, нижньогірці; нижньогірський
Ніжин	—    ніжинець, ніжинка, ніжинці; ніжинський
Нікополь	—    нікополець, нікополька, нікопольці; ніко-польчанин, нікопольчанка, нікопольчани; ні­копольський
Нова Водолага	—    нововодолажець, нововодолажка, нововодо-лазці; нововодолазький
Нова Каховка	—    новокаховець, новокаховка, новокаховці; но-вокаховський
Новгород-Сіверський	—    новгород-сіверець, новгород-сіверка, новго-род-сіверці; новгород-сіверський
Новгородка	—    новгородковець, новогородківка, новгород-ківці; новгородківський
Новгородське	—    новгородець, новгородка, новгородці; новго­родський
Новий Буг	—    новобужець, новобужка, новобузці; новобу-жанин, новобужанка, новобужани; новобузький
Новий Світ	—    новосвітинець, новосвітинка, новосвітинці; новосвітський
Нові Білокоровичі	—    новобілокоровичанин, новобілокоровичанка, новобілокоровичани; новобілокоровицький
Нові Стрілища	—    новострілищанин, новострілищанка, ново-стрілищани; новострілищанець, новострілищанка, новострілищанці; новострілиський
Новоазовськ	—    новоазовець, новоазовка, новоазовці; новоазовський
Новоайдар	—    - новоайдарець, новоайдарка, новоайдарці; новоайдарський
Нововолинськ	—    - нововолинець, нововолинка, нововолинці; нововолинський
Новоград-Волинський	—    - новоград-волинець, новоград-волинка, ново-град-волинці; новоград-волинський
Новомиколаївка	—    - новомиколаєвець, новомиколаївка, новомиколаївці; новомиколаївський
Новомосковськ	—    - новомосковець, новомосковка, новомосковці; новомосковський
Новоозерне	—    новоозернянин, новоозернянка, новоозерня-ни; новоозернянський
Новопсков	—    - - новопсковчанин,  новопсковчанка,  ново-псковчанин; новопсковський
Новотроїцьке	—    - новотроїчанин, новотроїчанка, новотроїчани; новотроїцький
Новоукраїнка	—    - новоукраїнець, новоукраїнка, новоукраїнці; новоукраїнський
Носівка	—    - носовець, носівка, носівці; носівчанин, носівчанка, носівчани; носівський
Обухів	—    - обуховець, обухівка, обухівці; обухівчанин, обухівчанка, обухівчани; обухівсьюнй
Овруч	—    - овручанин, овручанка, овручани; овруцький
Одеса	—    - одесит, одеситка, одесити; одеський
Олександрівка	—    - олександровець, олександрівка, олександрівці; олександрівський
Олександрія	—    - олександрієць, олександрійка, олександрійці; олександрійський
Олексієво-Дружківка	—    олексієво-дружковець, олексієво-дружківка, олексієво-дружківці; олексієво-дружківчанин, олексієво-дружківчанка, олексієво-дружків-чани; олексієво-дружківський
Ольгинка	—    - ольгинець, ольгинка, ольгинці; ольгинчанин, ольгинчанка, ольгинчани; ольгинський
Опішня	—    - опішнянин, опішнянка, опішняни; опішнянський
Орджонікідзе	—    орджонікідзевець, орджонікідзевка, орджонікідзевці; орджонікідзевський
Ореанда	—    ореандинець, ореандинка, ореандинці; ореандинський
Оржиця	—    оржичанин, оржичанка, оржичани; оржицький
Остер	—    остерчанин. остерчанка, остерчани; остерець, остерка, остерці; остерський
Острог	—    острожанин, острожанка, острожани; острозький
Охтирка	— охтирець, охтирка, охтирці; охтирчанин, ох-тирчанка, охтирчани; охтирський
Очаків	— очаковець, очаківка, очаківці; очаківський
Очеретине	— очеретинець, очеретинка, очеретинці; очере­тяний, очеретянка, очеретянці; очеретян-ський
Павлівка	— павловець, павлівка, павлівці; павлівський
Павлоград	— павлоградець, павлоградка, павлофадці; пав­лоградський
Пантаївка	— пантаєвець, пантаївка, пантаївці; пантаївча-нин, пантаївчанка, пантаївчани: пантаївський
Первомайськ	— первомаєць, первомайка, первомайці; перво-майський
Перевальськ	— перевалець, перевалька, перевальці; переваль-ський
Перемишль	— перемишлянин, перемишлянка, перемишляни; перемишльський
Перемишляни	— перемишлянець, перемишлянка, перемиш-лянці; перемишлянський
Перегин	— перегинець, перегинка, перегинці; перегин-ський
Переяслав-Хмельницький	— переяслав-хмельничанин,  переяслав-хмель-ничанка, переяслав-хмельничани; переяслав-хмельницький
Першотравневе	— першотравневець, першотравневка, першо-травневці; першотравневський       ;
Петрове	— петровець, петровка, петровці; петровчанин, петровчанка, петровчани; петровський
Петрівка	— петрівчанин, петрівчанка, петрівчани; петрів-ський
Пирятин	— пирятинець, пирятинка, пирятинці; пирятин-ський
Писарівка	— писарівчанин, писарівчанка, писарівчанин; писарівський
Підгайці	— підгайчанин, підгайчанка, підгайчани; підгай-ський
Пісківка	— пісків'янин, пісків'янка, пісків'яни; пісківський
Покотилівка	— покотиловець, покотилівка, покотилівці; по-котилівчанин, покотилівчанка, покотилівча-ни; покотилівський
Покровське	— покровчанин, покровчанка. покровчани; по-кровський
Полтава	— полтавчанин, полтавчанка, полтавчани; пол­тавець, полтавка, полтавці; полтавський
Поляна	— полянець, полянка, полянці; полянин, полян­ка, поляни; полянський
Полянка	— полянець, полянка, полянці; полянчанин, по-лянчанка, полянчани; полянський
Попасна	— попаснянець, попаснянка, попаснянці; по-паснянин, попаснянка, попасняни; попас-нянський
Попівка	— попівець, полівка, попівці; попівчанин, по-півчанка, попівчани; попівський
Почаїв	— почаєвець, почаївка, почаївці; почаївський
Прилуки	— прилучець, прилучка, прилучці; прилучанин, прилучанка, прилучани; прилуцький
Пришиб	— пришибець, пришибка, прицшбці; пришибча-нин, пришибчанка, пришибчани; пришиб-ський
Путивль	— путивлянин, путивлянка, путивляни (путив-лянці); путивльський
П'ятихатки	— п'ятихатець, п'ятихатка, п'ятихатці; п'яти-хатський
Рава-Руська	— рава-русець, рава-руска, рава-русці; рава-ру-ський
Радехів	— радехівець, радехівка, радехівці; радехівчанин, радехівчанка, радехівчани; радехівський
Радомишль	— радомишлянин, радомишлянка, радомишля-ни (радомишлянці); радомишльський
Рахів	— рахівчанин, рахівчанка, рахівчани; рахівський
Ржищів	— ржищевець, ржищівка, ржищівці; ржищівча-нин, ржищівчанка, ржищівчани; ржищів-ський
Рівне	— рівненець, рівненка, рівненці; рівняний, рів-нянка, рівняни; рівненський
Рогатин	— рогатинець, рогатинка, рогатинці; рогатин-ський
Роздол	— роздолець, роздолка, роздольні; роздольський
Ромни	— роменець, роменка, роменці; роменчанин, ро-менчанка, роменчани; роменський
Рубіжне	— рубіжнянин, рубіжнянка, рубіжняни; рубіж-ненець, рубіжненка, рубіжненці; рубіжнен-ський
Ружин	— ружинець, ружинка, ружинці; ружинянин, ру-жинянка, ружиняни; ружинський
Руська Поляна	— руськополянець, руськополянка, руськопо-лянці; руськополянин, руськополянка, русь-кополяни; руськополянський
Саки	— сакчанин, сакчанка, сакчани; сакський
Самбір	—    самбірець, самбірка, самбірці; самбірчанин, самбірчанка, самбірчани; самбірський
Свалява	свалявець, свалявка, свалявці; свалявчанин, свалявчанка, свалявчани; свалявський
Сватове	—    сватовець, сватівка, сватівці; сватівчанин, сватівчанка, сватівчани; сватівський
Свердловськ	—    свердловець, свердловка, свердловці, свердловчанин,  свердловчанка,  сверддовчани; свердловський
Севастополь	—    севастополець, севастополька, севастопольці севастопольський;
Сєвередонецьк	—    сєверодончанин, сєверодончанка, сєверодончани; Сєвєродонецький
Сиваське	—    сивашець, сивашка, сивасці; сиваський
Сіверськ	—    сіверянин, сіверянка, сіверяни; сіверчанин, сіверчанка, сіверчани; сіверський
Сімферополь	—    сімферополець, сімферополька, сімферопольці; сімферопольський
Складовськ	—    скадовчанин, скадовчанка, скадовчани; ска-довський
Сквира	—    сквирець, сквирка, сквирці; сквирянин, скви-рянка, сквиряни; сквирський
Сколе	—    сколовець, сколівка, сколівці; сколівський
Славське	—    - славчанин, славчанка, славчани; славський
Славута	—    - славутець, славутка, славутці; славутянин, славутянка, славутяни; славутський
Славутич	—    - славутичанин, славугичанка, славутичани; славутицький
Слобідка	—    слобідець, слобідка, слобідці; слобідчанин, слобідчанка, слобідчани; слобідський
Слов’яногорськ	—    - слов'яногорець, слов'яногірка, слов'яногірці; слов'яногірський
Слов’яносербінськ	—    - слов'яносербець, слов'яносербка, слов'яно-сербці; слов'яносербський
Слов’янськ	—    - слов'янець, слов'янка, слов'яни; слов'янча-нин, слов'янчанка, слов'янчанин; слов'ян­ський
Сміла	—    - смілянець, смілянка, смілянці; смілянин, смі-лянка, сміляни; смілянський
Сніжне	—    - сніжнянець, сніжнянка, сніжнянці; сніжнян-ський
Совєтське	—    - совєтчанин, совєтчанка, совєтчани; совєг-ський
Солотвин	—    солотвинець, солотвинка. солотвинці; солот-винський
Сосниця	—    сосничанин, сосничанка, сосничани; сосницький
Софіївка	—    софієвець, софіївка, софіївці; софіївчанин, софіївчанка, софіївчани; сорфіївський
Станично-Луганське	—    станично-луганець, станично-луганка, ста-нично-луганці; станично-луганчанин, ста-нично-луганчанка, станично-луганчани; ста­нично-луганський
Стара Вижівка	—    старовижівець, старовижівка, старовижівці; старовижівчанин, старовижівчанка, старовижівчани; старовижівський
Стара Ушиця	—    староушинець, староушинка, староушинці; староушицький
Старий Самбір	—    старосамборець, старосамбірка, старосамбірці; старосамбірчанин,   старосамбірчанка, старосамбірчани; старосамбірський
Старобільськ	—    старобілець, старобілька, старобільці; старо-більчанин, старобільчанка, старобільчани; старобільський
Стаханов	—    стахановчанин, стахановчанка, стахановчани; стахановський
Стрий	—    стриєць, стрийка, стрийці; стрийський
Суми	—    сумчанин, сумчанка, сумчани; сумський
Тальне	—    тальновець, тальнівка, тальнівці; тальнянин, тальнянка, тальняни; тальнівський
Тараща	—    таращанин, таратайка, таращанці; таращанський
Тарасівка	—    тарасовець, тарасівка, тарасівці; тарасівчанин, тарасівчанка, тарасівчани; тарасівський
Теплодар	—    теплодарець, теплодарка, теплодарці; теплодарський
Терни	—    терновець, тернівка, тернівці; тернівчанин, тернівчанка, тернівчани; тернівський
Тернівка	—    терновець, тернівка, тернівці; тернівчанин, тернівчанка, тернівчани; тернівський
Тернопіль	—    тернопілець, тернопілька, тернопільці; тернопільчанин, тернопільчанка, тернопільчани; тернопільський
Тисмениця	—    тисменчанин, тисменчанка, тисменчани; тисменицький
Тлумач	—    тлумачанин, тлумачанка, тлумачани; тлумацький
Томашпіль	—    томашпілець, томашпілька, томашпільці; томашпільський
Торез	—    торезець, торезка, торезці; торезький
Торчин	— торчинець, торчинка, торчинщ; торчинянин, торчинянка, торчиняни; торчинський
Троїцьке	— троїчанин, троїчанка, троїчани; троїцький
Тростянець	— тростянчанин, тростянчанка, тростянчани; тростянецький
Трускавець	— трускавчанин, трускавчанка, трускавчани; трускавецький
Тульчин	— тульчинець, тульчинка, тульчинці; тульчин­ський
Тур'ї-Ремети	— тур'ї-реметець, тур'ї-реметка, тур'ї-реметці; тур'ї-реметівський
Турка	— турчанин, турчанка, турчани; турський
Ужгород	— ужгородець, ужгородка, ужгородці; ужгород­ський
Українка	— українчанин, українчанка, українчани; укра­їнський
Українськ	— українчанин, українчанка, українчани; укра­їнський
Уланів	— улановець, уланівка, уланівці; уланівчанин, уланівчанка, уланівчани; уланівський
Ульянівка	— ульяновець, ульянівка, ульянівці; ульянівча-нин, ульянівчанка, ульянівчани; ульянівський
Умань	— уманець, уманка, уманці; уманчанин, уман-чанка, уманчани; уманський
Устилуг	— устилужець, устилужка, устилузці; устилужа-нин, устилужанка, устилужани; устилузький
Устинівка	— устинівчанин, устинівчанка, устинівчани; ус-тинівський
Утківка	— утковець, утківка, утківці; утківчанин, утків-чанка, утківчани; утківський
Фастів	— фастовець, фастівка, фастівці; фастівський
Феодосія	— феодосієць, феодосійка, феодосійці; феодосійський
Форос	— форосець, фороска, форосці; фороський
Фрунзе	— фрунзенець, фрунзенка, фрунзенці; фрунзенський
Харків	— харків'янин, харків'янка, харків'яни; харківський
Харцизьк	— харцизянин, харцизянка, харцизяни; харцизь-кий
Херсон	— херсонець, херсонка, херсонці; херсонський
Хмельницький	— хмельничанин, хмельничанка, хмельничани; хмельницький
Хмільник	— хмільничанин, хмільничанка, хмільничани; хмільниківський
Ходорів	— ходоровець, ходорівка, ходорівці; ходорівча-нин, ходорівчанка, ходорівчани; ходорівський
Холми	— холминець, холминка, холминці; холмича-нин, холмичанка, холмичани; холминський
Хотин	— хотинець, хотинка, хотинці; хотинський
Хотінь	— хотінець, хотінка, хотінці; хотінський
Христинівка	— христиновець,   христинівка,   христинівці; христинівчанин, христинівчанка, христинів-чанці; христинівський
Хуст	— хустянин, хустянка, хустяни; хустинський
Царичанка	— царичанець, царичанка, царичанці; царичан-ський
Цюрулинськ	— цюрупинець, цюрупинка, цюрупинці; цюру-пинчанин, цюрупинчанка, цюрупинчани; цю-рупинський
Чапаеве	— чапаєвець, чапаївка, чапаївці; чапайчанин, ча-пайчанка, чапайчани; чапаївський
Чаплинка	— чаплинець, чаплинка, чаплинці; чаплинча-нин, чаплинчанка, чаплинчани; чаплинський
Червоне	— червонянин, червонянка, червоняни; черво-нянський
Червоноармійськ	— червоноармійчанин, червоноармійчанка, чер-воноармійчани; червоноармійський
Черкаси	— черкасець, черкаска, черкасці; черкащанин, черкащанка, черкащани; черкаський
Чернівці	— чернівчанин, чернівчанка, чернівчани; черні­вецький
Чернігів	— чернігівець, чернігівка, чернігівці; чернігівча-нин, чернігівчаика, чернігівчани; чернігів­ський
Чигирин	— чигиринець, чигиринка, чигиринці; чигирин­ський
Чоп	— чоплянин, чоплянка, чопляни; чопський
Чоповичі	— чоповичанин, чоповичанка, чоповичани; чо-повицький
Чорнобай	— чорнобаєць, чорнобайка, чорнобайці; чорно-баєвець, чорнобаївка, чорнобаївці; чорнобай-ський
Чорнобиль	— чорнобилець, чорнобилька, чорнобильці; чор­нобильський
Чорноморське	— чорноморець, чорноморка, чорноморці; чор-номорчанин, чорноморчанка, чорноморчани; чорноморський
Чортків	— чортковець, чортківка, чортківці; чортківча-нин, чортківчанка, чортківчани; чортківський
Чугуїв	—    чугуєвець, чугуївка, чугуївці; чугуївчанин, чугуївчанка, чугуївчани; чугуївський
Чуднів	чуднівчанин, чуднівчанка, чуднівчани; чуднівський
Шабельківка	—    шабельковець, шабельківка, шабельківці; шабельківський
Шаргород	—    шаргородець, шаргородка, шаргородці; шаргородський
Шахтарськ	—    шахтарець, шахтарка, шахтарці; шахтарчанин, шахтарчанка, шахтарчани; шахтарський
Шевченкове	—    шевченковець, шевченківка, шевченківці; шевченківчанин, шевченківчанка, шевченківчани; шевченківський
Широке	—    широківчанин, широківчанка, широківчани; широковець, широківка, широківці; широківський
Шпола	—    шполянець, шполянка, шполянці; шполянин, шполянка, шполяни; шполянський
Шумське	—    шумчанин, шумчанка, шумчани; шумський
Щолкіне	—    щолкінець, щолкінка, щолкінці; щолкінський
Щорс	—    щорсовець, щорсівка, щорсівці; щорсівський
Южноукраїнськ	—    южноукраїнець, южноукраїнка, южноукраїнці; южноукраїнський
Юр'ївка	—    юр'ївець, юр'ївка, юр'ївці; юр'ївчанин, юр'ївчанка, юр'ївчани; юр'ївський
Яблунець	—    яблунчанин, яблунчанка, яблунчани; яблунецький
Яблунів	—    яблуновець, яблунівка, яблунівці; яблунівчанин, яблунівчанка, яблунівчани; яблунівський
Яворів	—    яворовець, яворівка, яворівці; яворівчанин, яворівчанка, яворівчани; яворівський
Яготин	—    яготинець, яготинка, яготинці; яготинський
Ялта	—    ялтинець, ялтинка, ялтинці; ялтинський
Ямпіль	—    ямполець, ямпілька, ямпільці; ямпільчанин, ямпільчанка, ямпільчани; ямпільський
Яремча	—    яремчанин, яремчанка, яремчани; яремчанський
Ясинівка	—    ясиновець, ясинівка, ясинівці; ясинівський
Ясинувата	—    ясинуватець, ясинуватка, ясинуватці; ясинуватський
Ясна Поляна	—    яснополянець, яснополянка, яснополянці; яснополянин, яснополяни; яснополянський
Ясногірка	—    ясногорець, ясногорка, ясногірці; ясногорський
Яхнівці	—    яхнівчанин, яхнівчанка, яхшвчани; яхнівецький

Культура мовлення вчителя

Важливими характеристиками культури мовлення є правильність, змістовність, доречність, достатність, логічність, точність, ясність, стислість, простота та емоційна виразність, образність, барвистість, чистота, емоційність. Правильна вимова, вільне, невимушене оперування словом, уникнення вульгаризмів, провінціалізмів, архаїзмів, слів-паразитів, зайвих іншомовних слів, наголошування на головних думках, фонетична виразність, інтонаційна розмаїтість, чітка дикція, розмірений темп мовлення, правильне використання логічних наголосів і психологічних пауз, взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою — необхідні елементи мовної культури вчителя.

 Культуру мовлення вчителя характеризують такі ознаки:

— правильність, тобто відповідність прийнятим орфоепічним, орфографічним, граматичним, лексичним нормам. Еталоном правильності слугують норми, правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання, орфографічні правила у писемному мовленні тощо. Завдяки цьому реалізується інформаційно-інформативна функція мовлення, здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість людини. Формування правильності забезпечують тренінги (вправи), робота зі словниками, спеціальною лінгвістичною літературою, написання текстів, слухання й аналіз правильного мовлення;

— різноманітність: володіння мовним багатством народу, художньої і публіцистичної літератури, лексичним арсеналом літературної мови (освічена людина використовує у мовленні 6—9 тис. слів), використання різноманітних мовних одиниць; інтонаційність експресивності, мелодика мовлення; стилістично обґрунтоване використання словосполучень і речень; активне мислення; постійне удосконалення і збагачення мовлення. Важливо, щоб вона була притаманна лексичному, фразеологічному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному рівням мови вчителя. Це допоможе йому індивідуалізувати своє мовлення, реалізувати свою мовленнєву культуру, досягти бажаного рівня сприйняття і розуміння своїх висловлювань;

— виразність забезпечується оригінальністю у висловлюванні думок з метою ефективного впливу на партнера по комунікації. Цій меті слугують засоби художньої виразності (порівняння, епітети, метафори); фонетичні засоби (інтонація, тембр голосу, темп мовлення, дикція); приказки, прислів'я, цитати, афоризми, крилаті слова і вирази; нелітературні форми національної мови (територіальні, соціальні діалекти, просторіччя); синтаксичні фігури (звертання, риторичне запитання, інверсія, градація, повтор, період). Виразність розвивається на основі тренінгів, власної творчості, спостережень за мовленням різних соціальних груп, аналітичного читання художньої літератури тощо. Завдяки їй здійснюється вплив на почуття аудиторії;
— ясність, тобто доступність мовлення для розуміння тих, хто слухає ("Хто ясно мислить, той ясно викладає”). Вона забезпечує адекватне розуміння сказаного, не вимагаючи від співрозмовника особливих зусиль при сприйнятті. Ясності мовлення сприяють чітка дикція, логічне і фонетичне наголошування, правильне інтонування, розмірений та уповільнений темп, спокійний і ввічливий тон. Неясність мовлення є наслідком порушення мовцем норм літературної мови, перенасиченості мовлення термінами, іноземними словами, індивідуального слововживання. Досягненню ясності мовлення сприяє цілеспрямований процес спілкування: чим частіше педагог є учасником комунікації, тим більше уваги приділяє мовленню, його ясності, від якої залежать досягнення комунікативної мети, задоволення від спілкування;

— точність, або відповідність висловлювань того, хто говорить, його думкам; адекватна співвіднесеність висловлення, вжитих слів або синтаксичних конструкцій з дійсністю, умовами комунікації. Вона передбачає ретельний вибір жанру текстів, умов, середовища, колориту спілкування і залежить від культурно-освітнього рівня мовців, їх знання предмета мовлення, від установки мовця (вигідно чи невигідно називати речі своїми іменами), активного словникового запасу, вибору слова чи вислову, уміння зіставляти слово і предмет, річ, ознаку, явище. Виявляється точність мовлення вчителя у використанні слів відповідно до їх мовних значень, що сприяє виробленню в нього звички називати речі своїми іменами. Розвивається вона в процесі роботи зі словниками, навчальною, науковою літературою, аналізу власного і чужого мовлення тощо, без чого неможливе оволодіння мовою і мовленнєвими навичками;

— нормативність: відповідність системі мови, її законам. Це не відгороджує мовлення вчителя від розкриття нових семантико-стилістичних можливостей, уточнювань контексту, що увиразнюють його висловлювання. Одночасно вчитель має дбати про стильову і стилістичну єдність, вмотивоване використання форм з іншого стилю;

— чистота, тобто бездоганність усіх елементів мовлення, уникнення недоречних, невластивих українській мові іншомовних запозичень. Забезпечується вона системою установок, мовною грамотністю, мовним чуттям учителя;

— стислість (раціональний вибір мовних засобів для вираження головної думки, тези). Ця ознака формує уміння говорити по суті;

— доцільність, тобто відповідність мовлення меті, умовам спілкування, стану того, хто висловлюється. Вона відточує, шліфує мовне чуття педагога, допомагає ефективно управляти поведінкою аудиторії (встановлювати контакт, збуджувати і підтримувати інтерес до спілкування, нейтралізовувати роздратування, викликати почуття симпатії, розкутість тощо). Комунікативна доцільність є основою соціолінгвістичних норм мовлення (доцільність уживання мовних засобів за різних соціальних умов: мовець добирає формули мовленнєвого етикету відповідно до соціального статусу співрозмовника) і прагматичних (правила спілкування: вміння почати й закінчити розмову; тактика спілкування: вміння перефразувати вислів, заповнити паузу). Цаприклад, звертання із порушенням соціолінгвістичної норми може спричинити негативніші наслідки, ніж граматична чи лексична помилка. Тривалі паузи, незавершені речення, незв'язність мовлення (відсутність прагматичних умінь) знижують інтерес слухачів. Залежно від комунікативної сфери розрізняють контекстну доцільність (єдність змісту і форми вислову, гармонійне поєднання загальної тональності, слів, інтонації, структури речень), ситуативну (вияв різних форм увічливості) і стильову (вибір мовленнєвих засобів відповідно до функціонального призначення стилів мовлення);

— логічність (точність вживання слів і словосполучень, правильність побудови речень, смислова завершеність тексту). Важливими умовами логічності є: уникнення невиправданого повторення спільнокореневих слів (тавтології), зайвих слів (плеоназм); чіткість у побудові ускладнених речень, оскільки нечіткість і заплутаність висловлювань свідчать про заплутаність думок);

— варіативність, взаємозамінюваність мовленнєвих варіантів. Послуговуватися ними можна лише в межах літературної норми;

— варіантність, тобто рівнозначна змога користуватися будь-яким варіантом нормативних мовленнєвих засобів;

— простота (природність, відсутність пишномовності). Часто надмірно ускладненою, неприродною фразою прикривають відсутність змісту у словах;

— естетичність (вираження естетичних уподобань мовця засобами мови, уміння викликати мовленням естетичне задоволення). Досягається вона завдяки вправам з риторики. Важливо, щоб у слухачів красиві фрази поєднувалися з глибоким і конкретним змістом;

— багатство (розмаїття використовуваних слів). Чим більше різноманітних і розрізнюваних свідомістю слухача мовних знаків, їх ознак припадає на "мовленнєвий простір”, тим мовлення багатше і цікавіше;

— актуальність: вибір і використання вчителем життєво важливих фактів, прикладів, образів;

— конкретність: насиченість мовлення прикладами, статистичними даними, конкретизація фактів;

— належний теоретичний рівень: оснащення мовлення актуальними відомостями із філософії, соціології, психології, економіки тощо;

— практична спрямованість: зв'язок змісту мовлення з практикою, прикладна значущість теоретичного викладу.

 Структурними особливостями мовлення вчителя є:

 а) тривалість мовлення. Вона залежить від його жанрової належності (урок, бесіда, доповідь, повідомлення, лекція, мітингова промова та ін.) і визначається тим, хто говорить, на основі комунікативної інтенції (спрямованості), теми і ситуації спілкування;

 б) горизонтальне членування — розміщення всіх частин виступу, змісту занять, організація матеріалу за певною системою, що створює відчуття логічної стрункості і динамічності мовлення, допомагає спрямовувати думку аудиторії в потрібне русло;

 в) вертикальне членування — підпорядкованість частин тексту за значущістю. Йдеться про те, що окремі підтеми головної частини включають певну кількість смислових сегментів, які з різною ефективністю доносять інформацію до адресата;

 г) використання тропів — вживання слів і висловів у переносному значенні, коли у свідомості промовця і слухачів їх пряме і переносне значення є найважливішим засобом створення виразності мовлення під час публічного виступу (використання оратором метафор, порівнянь, метонімії, іронії, парадоксу та ін.);

 ґ) використання риторичних фігур. Це підсилює виразність, експресивність мовлення, силу його впливу на адресата, чому сприяє і вживання особливих синтаксичних конструкцій: антитези, градації, повтору, анафори, епіфори, паралелізму, риторичного звертання та ін.

 Зразкове мовне оформлення мовлення пов'язане з дотриманням орфоепічних, акцентологічних, морфологічних, синтаксичних норм і використанням відповідних ритміко-інтонаційних моделей. Інтонаційне оформлення мовлення передає найтонші смислові й емоційні відтінки висловлювань, відображає стан і настрій промовця, його ставлення до предмета повідомлення і до слухачів. Прагматична спрямованість мовлення, його впливовий ефект обумовлюються професійними навичками і вміннями, якими повинен володіти вчитель, щоб привернути увагу учнів, зацікавити, переконати й спонукати їх до певних дій.

 Теоретичною основою культури мовлення є пізнання й осмислення мовних норм, особливостей функціонування стилів літературної мови, усвідомлення взаємозв'язків системи мови, структури мовлення й екстралінгвістичних структур; практичною — систематична увага мовця до мови і рівня власного мовлення, прагнення досягти мовленнєвої майстерності.

 Досягти високого рівня культури мовлення неможливо без високої лінгвістичної свідомості носія мови, любові до мови, постійної потреби аналізувати, удосконалювати, шліфувати власне мовлення. Необхідно вдумливо читати твори майстрів різних стилів, добре оволодіти мовними нормами, стежити за їх змінами, не допускати змішування мовних явищ, проявів інтерференції (використання елементів різних мов); критично ставитися до написаного і мовленого слова, не йти за "модними” тенденціями у вживанні іншомовних слів, жаргонізмів-кліше (стійких сполучень, що використовуються в певних ситуаціях), термінологізмів, "телеграфного” стилю мовлення, нарочитої спрощеності тощо.

 Високий рівень культури мовлення вчителя забезпечується його організаторськими вміннями (організувати процес спілкування, враховуючи ситуацію, мотив і мету спілкування, правильно розуміючи партнера; викликати і підтримувати інтерес до спілкування, поступово досягаючи своєї мети), інформативними (викласти інформацію в монологічній або діалогічній формі доступними для адресата лексичними засобами, синтаксичним, інтонаційним оформленням); перцептивними (словом і ділом впливати на партнерів, переконувати їх, схиляти на свій бік); контрольно-стимулюючими (оцінювати діяльність співрозмовника на кожному етапі спілкування у такій формі, підсилювати його прагнення до подальшого спілкування, аналізувати власну мовленнєву діяльність) та ін.

 Культура мовлення вчителя є не лише показником його професійних якостей, а й фактором, що впливає на його визнання у педагогічному світі. Учителі, які не володіють мовленням на належному рівні, не можуть бути задоволеними собою, що негативно позначається на їхній поведінці, професійній діяльності, навіть приватному житті.

Оповідання

Подарунок на День закоханих                           Федюрко Артем

Дівчата вже добру годину збиралися на дискотеку. Що вдягнути? Які парфуми вибрати? Яку зачіску зробити? Чи варто знову бути «однаковими»? Їм, п’ятнадцятирічним, уже трохи набридло, коли їх плутали. Хоч до цих пір вони обидві повертались, коли їх кликали. Бо й звали їх майже однаково  –Марина й Марія.                  

         Іноді бувало, що вони навіть на уроці відповідали одна за одну: поміняються місцями за партою, а того ніхто й не помітить. Учителі так і не навчилися їх розпізнавати зовні. Та й не дивно: обоє худорляві, однакового зросту, рудоволосі, очі – великі, зеленкуваті, трохи замріяні. Навіть сміялись однаково! Це дівчат спочатку тішило, а ось тепер…     

         Максим з’явився в їхньому класі зовсім недавно. Його батьки – військові, тому й доводилося часто переїздити з місця на місце. Хлопець одразу закохав у себе майже всіх дівчат-однокласниць. Зовні він мало чим вирізнявся серед хлопців, але щось у ньому було таке, що, як магніт, притягувало дівчат. Він умів не просто зробити комплімент чи подати руку на сходах. А завжди робив це щиро, не «на публіку». І говорив, і посміхався якось особливо, хоч у навчанні, як казали вчителі, «зірок з неба не хапав».   

         Дівчата намагалися всіляко привернути увагу Максима: хто новими чобітками чи міні-спідничкою, хто наймоднішою сумочкою чи парфумами «на замовлення». Та він їх ніби не помічав, був однаково тактовний з усіма.

         Так думала й Марійка. Та вчора, коли закінчились уроки і майже всі розбіглись із класу, Максим несміливо підійшов до неї і тихо запитав:

– Ти прийдеш завтра на дискотеку?

Дівчина розгубилася. Вона думала про це. Але вирішила, що не піде. Кожного разу, як Марійка з сестрою ходили в п’ятницю на танці, їх запрошували хлопці, але не називали по імені, боячись помилитись. Чи саме її хоче запросити Максим? «Мабуть, – подумала вона, – спитав так собі, аби спитати…»

– Я ще не знаю… – Марійка трохи помовчала, а потім наважилась і випалила: – А ти мене ні з ким не плутаєш?

Він подивився якось образливо, ніби вона його недооцінює. Та вмить образа поступилася місцем пустотливим бісикам, і дівчина зрозуміла, що Максим аж ніяк не помилився.

 – Це тобі, – на долоні хлопця лежали сережки. Він учора довго ходив крамницями, вибираючи подарунок до Дня закоханих. На золоті грошей не вистачило, а так хотілося зробити їй приємність! Купив недорогі, але оригінальні: амурчик зі стрілою цілився просто в серце…

І ось сьогодні, збираючись на дискотеку, вона довго крутилася перед дзеркалом, приміряючи вбрання. Хотілось одягнутися вишукано, зі смаком, адже Максим, мабуть, запросить її на танець. Та все ж зупинилась на джинсах (надворі був мороз і вітер) і теплому білому светрі. Марина, беручи приклад зі «старшої» сестрички (вони народилися з різницею в сімнадцять хвилин!), теж одягнулася тепло. Останній штрих – косметика і біжутерія. Дівчата мали  багатий вибір, бо ж мама з бабусею часто дарували їм якісь дрібнички, тому намагалися бодай у цьому не повторюватися. Проте чомусь завжди так виходило, що, виходячи «в люди», були дзеркальним відображенням  одна одної.

         Марійка взяла з шухляди подаровані сережки з амурчиком і підійшла до дзеркала. Вона хотіла, щоб Максим не помилився і не переплутав її з сестрою, адже він не може їх не  помітити! Зібрала волосся в тугий «хвіст» і…

         – У тебе нові сережки? Дай подивитись! – Марина вже тримала другого амурчика в руках. Ще мить – і стріла вже коливалась біля її вушка. – Коли це ти встигла купити? Чи тобі подарували? Дивись, як мені гарно в них! Можна я їх вдягну сьогодні? Ну, будь ласка, будь ласочка!!!

         Марійка не знала, що й сказати. Розповісти все – якось не було бажання, відмовити сестричці – розсердиться, скаже, що пожаліла. До того ж Марія помічала, як її «молодшенька» поглядає в бік Максима. От тільки подарунок він зробив їй, а не Марині.

Чому завжди так буває? Вона вже начиталася книжок про «любовні трикутники» і добре знає, що нічого гарного з того не буде. Тому й сказала:

– Бери, якщо тобі так хочеться, – вирішила, що Максим не зрозуміє, хто є хто. Він був добрий хлопець, уважний, але ж може й помилитись! Та й сказати, що він їй дуже подобається, було б зарано…

На дискотеці було людно: мабуть, тому, що наближався День Святого Валентина. Дівчата стояли гуртами, про щось весело перегукуючись, бо музика лунала так, ніби намагалась розірвати динаміки. Сміливіші вже  розважались на повну: веселі хлопці і розкуті дівчата жваво рухалися в такт модної мелодії.

Максим стояв осторонь із кількома однокласниками й час від часу кидав погляд на двері. Чому її так довго нема? Чи, може, взагалі не прийде?

Аж ось, нарешті, й сестрички! Він не міг розгледіти, хто з них Марійка, бо дівчата накинули на голову капюшони, і тому одні носики виглядали з хутра. Вони пройшли до роздягальні, а потім приєдналися до гурту знайомих. Максим бачив, як виблискували амурчики у вухах однієї з сестричок, проте не поспішав: нехай трохи зігріються, а потім і він підійде.

Дівчата не довго сумували. Вони про щось перемовились і разом з іншими влилися в коло танцюючих.

Через кілька швидких мелодій полинули ліричні звуки вальсу. Максим, не роздумуючи, попрямував у бік сестричок, які і в танці трималися поруч, а тепер, ніби на когось чекаючи, стояли осторонь. Він бачив, як одна з них безтурботно про щось говорила і звабливі амурчики раз у раз націлювались стрілами на нього, а інша чомусь ховала погляд,  розглядаючи пари, що вже кружляли на майданчику. Максим на мить зупинився. Або він чогось не розуміє, або ж амурчики вирішили з ним пожартувати! Сережки, подаровані ним, опинились у вушках Марини… Чому? Марійці не сподобався подарунок? То могла б і не брати, він би зрозумів. Але ж, коли дарував, бачив, як вдячно заясніли її очі!

Максим рішуче подолав останні кроки, що розділяли їх.

– Потанцюємо? – він простягнув руку Марійці, хоч та й не наважувалася звести на хлопця очі.

Вони закружляли в такт мелодії. Її холодна рука ледь торкалась його долоні, що, ніби пекельний вогонь, пропалювала наскрізь. Мовчали. І це мовчання кричало поглядом Максима: «Чому?!» Вона розуміла, як глибоко помилялась, коли думала, що він не помітить підміни. Але вже є, як є. Не мала найменшого бажання щось пояснювати чи виправдовуватись. Вона ж хотіла як краще… Краще? Кому? Їй? Максимові? Чи сестричці, яку любила понад усе на світі?

А мелодія все не закінчувалась. Дівчина не могла дочекатись, доки стихнуть звуки вальсу. Тільки б швидше! На останніх акордах вона все ж почула, як Максим прошепотів їй на вушко:

 – Тобі не сподобався мій подарунок? Я куплю тобі інші, золоті…

Червона, як мак, Марійка ладна була з сорому провалитися крізь землю. Як він міг так подумати про неї?!

–       Ти не зрозумієш… Вона тебе обожнює…

–       А ти?

–       Не знаю… Чесно. Я ще не знаю…

–       А я терплячий. Чекатиму…

Нарешті музика стихла, і Максим провів її до Марини, яка не зводила з них погляду. У її очах стояв пекучий біль і сльози…

Після дискотеки дівчата разом поверталися додому. Марина бачила, як небо плакало зорями, а Марійка загадувала бажання…

Культура мовлення

Завдання з культури мовлення

(з робіт випускників)

1. У нього не було жодної скирти хліба.

2. Колись одна дуже доросла людина сказала…

3. Кожна людина має свою крапку зору.

4. З Т.Г.Шевченка брали приклад багато письменників: І.Франко, Леся Українка, П.Тичина. Багато з них живуть й досі.

5. Більшість дівчат чекають весілля.

6. Люди повинні пам’ятати своїх предків: дідусей і бабусей.

7. Друкописи не горять.

8. Мені подобається Наталка Полтавка своїми внутренностями і тим, що вона ходила без штанів (бо зараз не розберешся, де чоловік, а де жінка: усі в штанах ходять).

9. Сильний духом, але тендітний твір О.Гончара «Собор»…

10. Духовна спадщина спорожняється.

11. Усі бридкі почуття лилися з вуст письменника, з’являлися на папері з-під руки письменника.

13. Така людина повинна стати примірником для сьогоднішніх поколінників.

14. Дивлячись одним оком у минуле, а другим у майбутнє, ми можемо попередити велику кількість помилок.

15. У тебе є хист стати спортсменом або слюсарем гуманітарного чи математичного напрямку.

16. Наша нація обездуховлюється.

Українська мова ТКР №1

Українська мова. 8 клас

Тематична контрольна робота №1

1. У якому рядку всі іменники в родовому відмінку мають закінчення –у (-ю)?

А Квартал, квартет, квиток, цвіт, кедрівник.

Б Келих, квас, подарунок, план, плановик.

В Кіловат, депутат, лан, больйон, матч.

Г  Зміст, оксамит, банк, жанр, футбол.

2. У якому рядку допущено помилку при творенні вищого ступеня порівняння прикметників?

А Більш влучний, вужчий, менш приємний, тепліший, менш вдалий.

Б Більш ефективний, більш вимогливіший, дорожчий, мудріший, менш упертий.

В Менш старанний, переконливіший, нижчий, важчий, більш здібний.

Г Гірший, кращий, менш уживаний, більш відомий, здоровіший.

3. З’ясуйте, у якому рядку допущено помилку в правописі числівникових форм.

А Сімдесятьох п’ятьох, п’ятдесяти восьми, сорока, шестистам п’ятдесяти трьом, сорок шостому

Б Двадцятьох, сімом, шістсот сорока п’яти, одній цілій і двом п’ятим, сімомастами вісьма.

В Ста двадцятьом двом, обом, чотирьомстам, п’ятдесятьом шістьом, шістдесятьома.

Г Вісімдесяти, п’ятдесятьох, дев’яноста шістьом, двома, сто двадцять п’ятому.

4. У якому рядку допущено помилки в написанні займенників?

А Яка-небудь, дещо, кого-небудь, аби з ким, нічий.

Б що-небудь, декотрі, будь-ким, абикому, ніхто.

В Хтозна-що, хтозна з ким, дечиїх, до абичиїх, ні від кого.

Г Декотрий, з аби яким, бозна-кого, казна в чому, хто-зна-що.

5. У якому рядку допущено помилку в правописі особових закінчень дієслів?

А Зборють, удариш, пишеш, сиплеш, зважать.

Б Проспіваєш, схочуть, борешся, прагнеш, поїдеш.

В Зморешся, поборються, зажуришся, залишать, ходить.

Г Закінчиш, ореш, підсиплють, розсердишся, бродиш.

6. У якому рядку всі дієприкметники з часткою не пишуться окремо?

А Нічим не/захищений порт, не/прив’язаний звечора човен, ще не/забута образа,  картина ще не/намальована.

Б Не/розв’язана учнем задача, не/відчинене вікно, ще не/намальована картина, не/забута історія.

В Не/почорнілий з часом паркан, ще не/скошена пшениця, не/просохла земля, не/розсідланий кінь.

Г Не/скопана клумба, не/дописаний роман, ніким не/забуті подвиги, не/здоланий ворогом народ.

7. У якому рядку всі слова є дієприслівниками?

А Відпливаючи, спікши, сплівши, люблячий, відвідав.

Б Подолавши, усміхаючись, знемігши, знаючий, умившись.

В Відгукнувшись, дбаючи, пізнавши, володіючи, ведучий.

Г Наступаючи, блукаючи, склавши, виграючи, жаліючи.

8. У якому рядку всі прислівники пишуться через дефіс?

А По/перше, по/вашому, ні/куди, на/весні, на/зло.

Б По/нашому, де/не/де, сам/на/сам, часто/густо, раз/у/раз.

В По/українськи, казна/коли, віч/на/віч, бозна/як, на/гора.

Г З/верху, коли/не/коли, час/від/часу, без/кінця/краю, от/не/от.

9. У якому рядку допущено помилку в правописі прислівників?

А Казна-як, до речі, до вподоби, деінде, кінець-кінцем.

Б Де-не-де, з боку на бік, один в один, хоч-не-хоч, сама самотою.

В Де-таки, так-то, зроду-віку, спідлоба, у стократ.

Г Раз-по-раз, день у день, давним-давно, десь-інде, до смаку.

10. У якому рядку всі сполучники пишуться разом?

А Про/те, для того/щоб, в міру того/як, не/зважаючи на те що, тому/що.

Б Що/б, за/те, немов/би, як/тільки, в/наслідок того що.

В Мовби/то, неначе/б/то, як/що, як/би, про/те.

Г А/ніж, наче/б, поки/що, що/днини, через те/що.

11. Укажіть, у якому рядку допущено помилку в правописі слів.

А Розбив би, хай зробить, вона-бо, кинь-но, як-от.

Б Розрадь же, схаменіться ж бо, тепер-от, хочби, мовби.

В Що за, навряд чи, ще й, хоча б, та й.

Г Вивчила-таки, таки сказав, передавали ж таки, теж (і), годі-бо.

12. У якому рядку фразеологізми становлять синонімічний ряд?

А Без вогню пекти, байки правити, багато брати на себе, зронити сльозу.

Б Теревені правити, оповідати сон рябої кобили, боби розводити, плести сухого дуба.

В Зробити хибний крок, зривати завісу, зорі знімати з неба, обіцяти золоті гори.

Г Памороки забивати, палиця плаче, проковтнути пілюлю, приший кобилі хвіст.